Герой дня: девід боуї

Я, напевно, один з тих, хто дізнався про нього з журналу «Ровесник». Як тепер зрозуміло, взагалі всі, хто в 1980-і знав Девіда Боуї, знав його з двох джерел: хто постарше і був орієнтований на Захід - той з «Ровесника», хто молодший і виріс на пітерському рок-клубі, той з книги Шинкарева про Митько. Ті, хто ще постарше, особливо колекціонери і фарцовщики, теж знали - але таємні знання наших старших братів до нас не просочувалися, ну або просочувалися дуже фрагментарно. Generation gap, що поробиш.

Відео: ВСЕ БЕЗ УМА ВІД Девід Боуї

Так ось, в березневому «Ровеснику» за 1978-й перевели інтерв`ю з Боуї з The New Musical Express. Я потім знайшов кінці - воно виявилося за листопад 1977 го. Досить оперативно, до речі, за радянськими-то часи. Покоцали, звичайно, але в цілому перевели досить точно. Там я його вперше і побачив.

Я, до речі, розумію, чому в радянські часи - навіть в пізньорадянської - Боуї виявився для наших меломанів чужим. Практично авангардистом. Тому що він не лягав ні в одне лекало. У нас же як було? Бітли, роллінги, тяжеляк, юрайхіп і пінфлой. А решта - це для особливо просунутих. І тому посилання в тому ж «Ровеснику» - «Брайан Ено і Роберт Фріпп - відомі музиканти« авангардного »напряму в рок-музиці» - цілком відповідала мозковим реаліям колекціонерів і любителів. Та до того ж Боуї і справді був хамелеоном: від перших прозоро-фолкових балад Дейві Джонса (перші записи він робив під справжнім ім`ям) до пізнього, техногенного Боуї він пройшов через стільки інкарнацій, і все - не втрачаючи свого обличчя, загадкового, непрозорого, з тісно зімкнутими губами. Коли він записав пісню з Queen, наші дивувалися: це ще хто такий? Коли він заспівав з Міком Джаггером, роллінгомани обплевалісь спочатку: кудись він нашого Міка тягне? БГ неймовірно мріяв бути на нього схожим, і якщо хтось ще пам`ятає обкладинку єдиною його західній пластинки Radio Silence, то на ній ця мрія мало не знайшла своє втілення. Але Боуї і тут вислизнув: хрін скопіюєш такого. А, ще й різні очі. Офігєть-ні встати.

Відео: Peter Gabriel - Heroes (Live in Verona 2010)

А тепер йому 69, він одружений на найкрасивішій негритянці планети, Іман (ви пам`ятаєте її по кліпу Майкла Джексона, де вона грала дружину фараона, а фараоном був Едді Мерфі), не виступав шість років і не випускав нових дисків аж цілих дев`ять-говорили , що він і зовсім забив на всю цю мішуру з творчістю. Але, як співав той же Мік Джаггер без Боуї, «старі звички помирають насилу»: в день свого народження Девід Роберт Джонс оголосив про те, що в березні випустить новий диск, а в якості анонсу повісив на сайті відеокліп на нову пісню.

Що сказати - молодець. І, перефразовуючи ту ж публікацію з «Ровесника», скажімо так: Девід Боуї, остання суперзірка моєї молодості, я радий, що ти не підводив мене.