Зникла лемурия: міф чи реальність?

Ежегодно по всьому світу дослідники історії або випадкові люди виявляють артефакти, які не вписуються в класичну історичну парадигму. Подібні знахідки ставлять під сумнів офіційну історію всього людства. Такі відкриття досить сильно бентежать представників офіційної історичної науки, тому в своїй більшості їх намагаються не показувати широкої публіки, ховаючи в глибоких підвалах і запасниках різних архівів і музеїв. Однак, є й такі артефакти, існування яких швидше схоже на казку, ніж на реальність. Подібні речі стають предметом секретних досліджень і про їх існування стає відомо виключно за випадковим збігом обставин.

знахідка тисячоліття

Дата 1 Викликати вересня 1914 рік увійшла в світову історію, як початок однієї з найбільш кровопролитних воєн в історії людства, що отримала найменування Перша світова війна. Більшість населення планети знають про ці трагічні сторінки історії. Однак, тільки одиниці знають про те, що в цьому ж році відбулося відкриття, здатне перевернути наше уявлення про походження людства.

У січні 1914 року в газеті під назвою «Новий час» були опубліковані результати експедиції російської дослідницької місії, яка проводила дослідження в Середземному морі біля островів Лесбос, Родос і Крит. Відповідно до звітів, опублікованих в вищеназваної газеті, були виявлені таємничі таблички, виготовлені з невідомого матеріалу, а також саркофаг без будь-яких написів. Необхідно відзначити, що ажіотаж щодо цих знахідок в науковому середовищі був дуже сильним. Проте, подальше історичні події, тобто війна і революція на кілька десятиліть викреслили з середовища наукових інтересів ці знахідки.

Новий слід таємничих артефактів

Особливу увагу вчені почали приділяти загадковим табличок, піднятим з дна Середземного моря, лише в 1930 році. Необхідно відзначити, що радянським ученим нарешті вдалося визначити склад металу, з якого були виготовлені артефакти. Після тривалих аналізів, був зроблений висновок, що таблички складаються з найчистішого титану. Даний факт викликав не тільки подив, але й величезна кількість питань. Адже метал титан був відкритий лише в 1825 році і лише до початку 1920 років голландські вчені змогли досягти високої міцності металу, стійкості кришталевої структури і мінімізувати кількість різних інших компонентів.

Питання щодо датування знахідок викликав чимало суперечок в науковому середовищі. Практично ідеальний стан табличок вводила в оману багатьох дослідників. Адже достеменно відомо, що метал в активній солоному середовищі швидко втрачає свої властивості. Але з цими табличками цього, з якихось невідомих причин, не відбулося. Ще більшу загадку представляли собою знаки, зображені на артефактах. Кращі криптологи і лінгвісти прийшли до висновку про те, що подібної лінгвістичної системи не існують і все знаки - це безладний набір символів.

Лемурия: міф чи реальність?

Через 10 років радянським вченим вдалося розшифрувати текст, висічений на артефактах. У 1940 році був закінчений повний переклад всього тексту, виходячи з вмісту, слід, що артефакт доводив існування таємничої Лемурии. У написах говорилося, що в саркофазі поховано один з найбільших жерців, яка зрозуміла таємницю вічного життя і безсмертя і він оживе, коли прийде час, щоб відкрити цю таємницю всьому людству. Цікаво, що в уряді країни зацікавилися цим, здавалося б, безглуздим текстом.

При НКВС була створена спеціальна група, очолювана генералом Ніфёдовим О.А., який повинен був займатися вивченням можливостей отримання безсмертя для керівництва країни. Всі розробки в даному напрямку були під строгою засекреченими. На жаль, на сьогоднішній день, невідомо наскільки далеко просунулися радянські вчені і фахівці секретних служб НКВС, але достовірно відомо, що буквально через півроку генералу Ніфёдову було подаровано нове армійське звання.

Секретна лабораторія у Львові

У терміновому порядку в місті Львові, що знаходиться на території сучасної України, почалися проводитися масштабні підземні споруди в катакомбах під містом. Масштаби будівництва спеціальних об`єктів достовірно невідомі, але з розсекречених архівів НКВС (КДБ), випливає, що в даному будівництві брало участь понад 70000 засуджених. Саме в цих підземеллях і спеціальних лабораторіях відбувалося дослідження загадкового саркофага, який вчені намагалися розкрити.

На даний момент достеменно невідомо чи змогли вчені просунутися в своїх дослідженнях, але в лютому 1941 року генерал Нефьодов терміново залишає Львів і відправляється в Москву, де зустрічається особисто з самим Йосипом Сталіним і протягом 4 годин розмовляє з ним один на один. З чого можна зробити припущення, що результати дослідження Ніфёдова задовольнили Йосипа Віссаріоновича.

Через кілька місяців починається Друга світова війна, місто Львів, виявляється, захоплений німецькими військами. Серед описів трофеїв і захоплених цінностей немає згадки про саркофазі. У списках військовополонених не значиться прізвище Ніфёдова.

Виникає питання, що сталося з таємничим артефактом, і куди подівся чоловік, який відповідає за дослідження і зберігання цієї реліквії? Про евакуацію не може бути й мови, адже Жуков Г.К. в своїх мемуарах, повідомляє, що перші бомби впали на Львів з 5:00 ранку 22 червня 1941 року і в подальшому місто щогодини піддавався авіаційним нальотам аж до того моменту, як 29 червня 1941 німецькі війська захопили місто. У такої напруженої бойовій обстановці вивозити вантажі особливої ​​важливості, керівництву дослідного центру, було вкрай важко. Виходячи з ситуації, що створилася, можна зробити висновок, що артефакти залишилися у Львові.

Організація «Спадщина предків» привласнила артефакт?

Картину того, що відбувається можна відновити за спогадами єфрейтора одного з піхотних підрозділів німецької армії входили до складу угруповання армії «Південь». Карл Шмідт згадує, що їх підрозділ входило до складу штурмової роти, і було найбільш боєздатним у всій дивізії.

У розпал бойових дій із захоплення центру міста його підрозділ отримує наказ, безпосереднього від полковника Баунс, повернутися на околицю міста і там чекати нових розпоряджень. Єфрейтор згадує, що як тільки їх підрозділ було перекинуто на зайняту околицю міста, їм були видані протигази і відданий наказ зачистити підземні катакомби, які перед цим були оброблені газом «Заріна». Під містом німецьким військам було надано запеклий опір, незважаючи на те, що отруйні гази були використані ще кілька разів, опір не вдавалося зламати. Використання вогнеметів і ручних гранат було суворо заборонено командуванням, тому німецькі війська несли відчутні втрати. Зі спогадів рядового Вільгельма БЕНЦЛЕР слід, що німецьким військам протистояли добре озброєні і підготовлені загони НКВД, які всіма силами намагалися зупинити просування противника вглиб катакомб. Особливу опір було вчинено піхотним частинам Вермахту на підземній станції, коли німецькі солдати атакували ешелон, який готується до відправки.

Як тільки підземна станція була відбита у радянських солдатів, німецькі війська отримали наказ зупинити наступ і зайняти оборону. Вільгельм повідомляє, що через деякий час з`явився високопоставлений рейх канцелярії, в коричневій партійної формі, в супроводі охорони з солдат СС. Вони обстежили вагони і через деякий час витягли і понесли на поверхню предмет нагадує труну. Вільгельм вловив ледь помітну особливість екіпірування загадкової групи солдатів, у всіх були присутні невеликі речі зеленого кольору, а головний серед них мав рукавички зеленого кольору.

Що ж сталося?

Деякі західні і вітчизняні дослідники «Аненербе» і окультних практик Третього Рейху, такі як Онопрієнко А.Я., Бейджент М., Брюсов В., Воронін Д.Г., вважають, що артефакт потрапив в руки нацистів і вже в «Аненербе» тривали дослідження цього таємничого саркофага. На жаль, подальша доля цього загадкового предмета невідома, чи змогли вчені з Рейху відкрити його, і що було в ньому виявлено назавжди залишиться загадкою для людства.

Достовірно відомим залишається тільки одне, що саркофаг і титанові пластини існували, до них був виявлений надзвичайний інтерес з боку керівників СРСР, що артефакт намагалися захистити від німецьких військ, але знищувати не наважилися. У той же час командування Вермахту, незважаючи на втрати, прагне захопити саркофаг і для його транспортування приїжджає високопоставлений чиновник. У той же час, чому лабораторію для дослідження вмісту саркофага було необхідно будувати так близько до кордону іншої держави? Питань залишається дуже багато, і ми будемо сподіватися, що в найближчому майбутньому отримаємо відповіді на них.