Жінка в ранньому буддизмі

Індійське суспільство часів складання палийского канону (4-2 ст. До н. Е.) Було вкрай патріархальним, схильним у всьому підкреслювати перевагу чоловіків. Принижене становище жінок в суспільстві закріплювалося в брахманической літературі, досить згадати відомий вислів Ману: "День і ніч жінки повинні знаходитися в залежності від своїх чоловіків ... Батько охороняє її в дитинстві, чоловік охороняє в молодості, сини охороняють у старості- жінка ніколи не придатна для самостійності. " (Ману, 9. 2-3). Релігійні потреби жінки в ортодоксальному брахманизме також не бралися до уваги. Жінкам, поряд з шудрами, заборонялося слухати і вивчати Веди, самостійно виконувати будь-які обряди, пости і обітниці. Головний релігійний борг жінки - це служіння чоловіку: "Чоловік, навіть чужий чесноти, розпусний або позбавлений добрих якостей, доброчесною дружиною повинен бути почитаємо як бог" (Ману, 5. 154) (1).

Ранній буддизм продемонстрував принципово інший підхід до жінок. Будда прямо визнавав, що для досягнення Просвітлення - кінцевої мети навчання - не існує ніякої різниці між чоловіками і жінками, за умови, що і ті й інші стануть ченцями. Відповідно до цього Будда, після деяких коливань, заснував жіночу чернечу громаду, на чолі якої стала Махапраджапаті, тітка Будди, в дитинстві замінила йому матір. Однак вступ жінок в сангху було обставлено декількома додатковими умовами. Вони відомі під назвою "Восьми правил" (garu-dhamma) і полягають у наступному.

1. Черниця, навіть якщо вона провела в чернецтві сто років, повинна надавати знаки поваги ченцеві, навіть якщо він тільки що прийняв посвячення.

2. Черниці не повинні проводити "літній відмова" сезону дощів в місці, в якому немає ченців.

3. Кожні два тижні черниці повинні відвідувати громаду ченців для проведення церемонії упосатхі (загальних зборів ченців) і одержання інструкцій і повчань від ченців.

4. Після закінчення "літнього відмови" сезону дощів черниці повинні брати участь в спеціальних зборах обох громад для обговорення поведінки ченців і черниць.

5. Черниця, яка здійснила порушення розряду сангхадісеса (важких проступків) повинна бути покарані протягом двох тижнів в обох громадах - чоловічої і жіночої. (Для ченця термін покарання становив шість днів і проходив тільки в чоловічій громаді).

6. До посвячення в черниці кандидатка повинна пройти дворічний випробувальний термін, і потім присвята має бути проведено в обох сангхах - чоловічої і жіночої. Для ченців подібний випробувальний термін не передбачався і посвята проводилося тільки в чоловічій сангхе.

7. Черниця не повинна ображати або гудити ченця ніяким чином, навіть побічно.

8. Чернець може повчати черницю, але черниця ніколи не повинна повчати ченця або давати йому будь-які поради.

Розповідь про заснування жіночої сангхи і ці вісім додаткових правил містяться в 10-му розділі Чулаваггі (2). У тексті цього розділу правила сформульовані досить категорично: "ці правила повинні поважатися, дотримуватися і ніколи не порушуватися протягом життя" - проте слід зауважити що більшість цих правил входять до складу дисциплінарних правил поведінки для черниць (Bhikkhuni-Patimokkha) і там вони включені в розділ Пачитті, т. е. легких порушень, які виправляються простим визнанням своєї провини (3). Жіночі монастирі дійсно перебували під заступництвом чоловічих, проте багато в чому подібне заступництво було просто необхідно для захисту черниць від грабіжників або ґвалтівників (подібні випадки досить часто згадуються в каноні).

Життя черниць піддавалася дещо більшою регламентації, ніж життя ченців, що відбилося в більшій кількості правил Пратимокша для монахинь (311 правил для жінок проти 227 правил для чоловіків в традиції тхеравади). Більшість додаткових правил стосувалися легких порушень - жіночих прикрас і одягу, правил посвяти жінок у сангху і вибору наставниці, правил суспільної поведінки черниць і тому подібних другорядних предметів (4). Реально головні обмеження накладалися на сексуальну поведінку черниць, так, ті проступки (наприклад, дотик до особи іншої статі), які для ченців включалися в розділ Сангхадісеса - важких порушень, які можуть бути виправлені, для черниць ставилися до розряду Параджіка - важких порушень, які вимагали беззастережного виключення з сангхи.

Не слід думати, що це відбувалося від того, що Будда вважав жінок більш схильними до сексуальних насолод, ніж чоловіки - погляд, вельми характерний для брахманистской літератури. Дослідники звернули увагу на те, що Будда описував потяг чоловіка до жінки і жінки до чоловіка в однакових термінах (5). Велика строгість подібного роду правил для жінок скоріше переслідувала зовнішні цілі. По-перше, в патріархальному індійському суспільстві буддійські черниці, що залишили домашні обов`язки і присвятили себе пошуку звільнення, викликали значно більше несхвалення, ніж чоловіки, яким це в принципі дозволялося. Тому черниці завжди могли знайти біля себе достатню кількість недоброзичливців і повинні були тримати себе суворіше. По-друге, черниця могла завагітніти, і це викликало значні проблеми в громаді як в моральному, так і в чисто організаційному плані. Мабуть, це ж міркування було головним при призначенні додаткового випробувального терміну перед посвяченням у черниці. У каноні згадуються випадки, коли жінки ставали черницями, вже будучи вагітними.

Що змушувало жінок вступати в буддійську сангху? В ідеальному випадку головною і єдиною причиною був пошук кінцевого звільнення, нірвани, однак на практиці справа йшла трохи складніше. Цікаві свідчення цьому залишилися в "Тхерігатхе" ( "Вірші старших черниць") (6). На відміну від більш абстрактних "Віршів старших черниць" ( "Тхерагатха"), вірші жінок-черниць звертають на себе увагу своїми безпосередніми почуттями.

Вельми показовим є вірш черниці Мутті (Therigatha 1.11) (вільний переклад з англійської):

Так вільна!
Так зовсім вільна я стала!
Вільна від трьох вигнутих речей:
від ступки, маточки,

горбатого старого чоловіка.
Вирвавши з коренем спрагу,
що веде до становлення,
я вільна від старості і смерті.

Товкач, заплесневшій старий горщик і безсоромний чоловік згадуються і в інших віршах (Therigatha 2.3). Зауважимо, що подібні почуття дещо суперечать приписам ортодоксальних брахманських теоретиків про шанування чоловіка як бога.

Однією з найпоширеніших причин відходу жінок в черниці була смерть дітей (Therigatha 3.5, 6.1, 6.2 та ін.). Смерть сина, як показує історія черниці Кісагатамі, була особливо чутлива, тому що становище жінки в сім`ї залежало від наявності чоловічого потомства (7). Згідно з традиційним коментарю до "Тхерігатхе", в жіночій громаді існувала велика група черниць, що вступили в сангху під враженням від втрати своїх дітей. Керувала цією групою черниця Патачара, сама пережила смерть чоловіка і двох маленьких дітей (8).

Багата куртизанка Амбапали причиною свого звернення в буддизм називає старіння і в`янення свого прекрасного тіла (Therigatha 13.1). Серед авторів "Тхерігатхі" були і інші куртизанки - Аддхакасі, Вімала. Положення таких жінок в індійському суспільстві відрізнялося особливою нестійкістю, незважаючи на їх видиме багатство.

Історія Сони, матері десяти дітей, в якійсь мірі нагадує історію короля Ліра. Її чоловік уже в досить похилому віці пішов в буддійські ченці, залишивши Соні все своє багатство. Вона ж вирішила розділити майно між дітьми, досить дорослими в той час, з тією умовою, що вони будуть містити її, а вона присвятить себе релігійному житті. Однак дуже скоро діти стали вважати стару матір тягарем і почали всіляко третирувати її. (З приводу Сони Будда помітив, що вдячні люди з`являються в цьому світі так само рідко, як і Повністю Просвітлені). Зрештою Сона сама вступила в буддійську сангху, і, хоча її перебування там проходило небезконфліктно, врешті-решт досягла просвітлення (9).

У цій історії звертає на себе ще один момент - своєрідне становище жінки, чий чоловік пішов в буддійські ченці. Така ситуація раніше не зустрічалася в індійському суспільстві. Її положення, мабуть, в значній мірі збігалося з положенням вдови, а це одна з найгірших речей, яка може трапитися з жінкою в індійському суспільстві. Можливо, саме тому в каноні досить часто згадуються випадки, коли обоє ставали ченцями. Такі випадки зазвичай розглядаються як приклади подружнього згоди і вірності, але, може бути, у жінки і не було іншого виходу.

У деяких випадках, особливо коли сангха вже стала багатою і шанованою в суспільстві, прийняття чернецтва стало засобом проживання і досягнення почесного соціального статусу, тим більше що порядки в буддійських громадах були досить м`якими в порівнянні з іншими неортодоксальними рухами того часу. Приклад подібного роду - історія черниці Чанди, чиї вірші також збереглися в "Тхерігатхе" (Therigatha 5.12). Ця жінка, втративши чоловіка і всіх родичів, сім років жебрала по домівках, страждаючи від холоду, спеки та голоду. Одного разу вона побачила черницю, якій все з радістю подавали їжу і питво, і впросила її взяти до себе в учениці. Після цього, позбавлена ​​від безвихідної потреби, вона доклала всіх зусиль для осягнення буддійського вчення (10). Слід зауважити, що Будда не заперечував проти вступу в сангху такого роду людей. Він сподівався, що перебування в сангхе, разом з доброчесними ченцями і черницями, допоможе й таким людям досягти певного духовного зростання. Та ж черниця Чанда завдяки постійним зусиллям досягла Просвітлення і стала однією з найбільш шанованих черниць.

Життя жінок в сангхе була суцільним святом. Поряд з побутовими нестатками, необхідністю постійно жити в громаді, знаходити спільну мову з іншими жінками, черниць часто не покидали і внутрішні сумніви в правильності обраного шляху. Ці сумніви залишилися зафіксовані в "Бхіккхуні-Сам`ютта" (11) - невеликій главі "Сам`ютта-Ніка". До складу "Бхіккхуні-Сам`ютта" входять десять невеликих сутр, побудованих по одному зразку - черниця зустрічається з Марою, буддійським демоном-спокусником, і той задає їй будь-якої провокаційне запитання. Цей сюжет не слід розуміти занадто буквально - Мара в буддійській традиції скоріше персоніфікує внутрішню слабкість і невпевненість, ніж будь-яке антропоморфне міфологічна істота.

Одне з найбільш частих сумнівів полягало в тому, що треба насолоджуватися життям зараз, поки ще молода, щоб потім не шкодувати про втрачені можливості (сутри №№1,4 і 5). Інші спокуси - бажання мати дітей (сутра №3), сумнів в тому, що жінка взагалі може домогтися просвітління (сутра №10), сумнів у вченні Будди і бажання перейти в інше вчення (сутра №8). Одне з питань - про те, що жінці небезпечно займатися спогляданням у відокремлених місцях, в яких вона може піддатися насильству (сутра №5). В даному випадку сумнів дозволяється тим, що черниця вже опанувала надприродними здібностями настільки, що може протистояти будь-яким ґвалтівникам. Однак примітно, що це питання Мари був звернений до черниці, зґвалтованої незабаром після посвяти (12), то є сумніви подібного роду були безпідставні.

Поряд з такими більш-менш побутовими питаннями у черниць виникали і доктринальні сумніви - це перш за все питання про те, хто створив світ і всі живі істоти (сутри №9 і №10). Будда, як відомо, заперечував існування будь-якого бога-творця цього світу, тому для відповіді на це питання потрібно добре знання буддійського вчення. Це взагалі один з найпоширеніших питань, яким Мара намагається збентежити як черниць, так і ченців. Проте черниці дають всі потрібні відповіді і осоромлений Мара, сумний і розчарований, зникає з місця спокуси. Власне, важливі не стільки відповіді - у всіх сутрах підкреслюється, що перемога над Марою відбувається тоді, коли жінка дізнається, розпізнає його, тобто усвідомлює свої сумніви і коливання. В цьому проявляється досвід "саті" - уважності, усвідомленості - однієї із ступенів буддійської практики.

Жінки не тільки вступали в буддійську громаду як богопосвячених осіб, а й активно підтримували сангху як мирські послідовниці вчення Будди (упасікі). Буддійська громада в широкому сенсі складалася з чотирьох частин: ченці, черниці, миряни-буддисти і мирянки-буддиста. Функціонування чернечих громад повністю залежало від матеріальної підтримки мирян, і жінки-мирянки грали тут не останню роль. Головне, чим розплачувалися буддійські ченці за матеріальну підтримку - це відкрита публічна проповідь, звернена до всіх верств індійського населення, в тому числі і до жінок. Якщо мирянин або мирянка запрошували ченця на угошеніе, то після його закінчення чернець вимовляв повчання, в якому пояснюється будь-які положення вчення Будди. При цьому мова могла йти не тільки про будь-яких моральних настановах, а й про досить складних абстрактних речах. Характерний приклад такого роду міститься в "Питаннях Милинд", де віруюча мирянка запрошує двох ченців на трапезу, після чого ченці вимовляють для неї проповідь по Абхідхарма (найскладнішої частини буддійського вчення!) (13).

Вкрай цікавий зразок взаємодії ченця і віруючою мирянки представляють відносини Будди з царицею Маллікен, дружиною царя Пасенаді, правителем держави Кошала (14). Маллика знайшла віру в Будду ще до заміжжя, після першої ж зустрічі з ним, і залишалася ревною буддисткою-мирянкою до кінця своїх днів. Вона регулярно роздавала милостиню буддійським ченцям і побудувала великий зал для сангхи, в якому проводилися релігійні дискусії (Ангуттара-никая. 4. 197).

Свого чоловіка вона також звернула в буддійську віру. Сталося це в такий спосіб. Одного разу царю Пасенаді наснилося шістнадцять тривожних снів. Його домашній жрець-брахман пояснив їх впливом злих духів і зажадав зробити велике спокутне жертвоприношення. Однак Будда, запрошений Маллікен, витлумачив їх у сприятливому для царя сенсі. Після цього Пасенаді став буддистом - мирянином (Джатаки 77 і 314).

Будда ніколи не залишав турботами і увагою свою вірну прихильницю. Під час подружніх сварок він мирив подружжя, незмінно захищаючи царицю. Будда розповідає цареві про їхню любов в минулих життях і про те, як вони страждали в розлуці (Джатаки 306 і 504). Іншим разом Будда розповідає історію про те, як в одному з минулих життів Маллика не покинула свого коханого, навіть коли той захворів на проказу (Джатака 519).

Будда сказав і посмертну проповідь після кончини Маллікен (Ангуттара-никая 5. 49). Після її смерті цар Пасенаді кожен день ходив до Будди, щоб дізнатися про посмертну долю дружини.

Очевидно, що в даному випадку Будда діяв як зразковий "сімейний священик", що проник в родину через дружину (жінки, як відомо, відрізняються підвищеною релігійністю), присвячений в усі перипетії подружнього життя і здійснює духовне керівництво своїми прихильниками. В рамках традиції подібна поведінка не може розглядатися як випадковість, яка відображає реальні відносини Будди з конкретною сім`єю, але швидше за представляє зразок взаємодії ченця і віруючою мирянки, приклад, який в тій чи іншій мірі повинні були слідувати всі буддійські ченці.

Таким чином, хоча ставлення раннього буддизму до жінок, можливо, не було ідеальним з сучасної точки зору, воно все ж надавало жінкам набагато більші можливості для духовного зростання, ніж будь-яке інше сучасне йому вчення. Ті жінки, які були здатні повністю залишити мирське життя, могли стати монахинями та присвятити себе пошуку звільнення вже в цьому житті. Тим же, хто був ще не готовий до таких радикальних рішень, буддизм пропонував велике поле релігійної діяльності і морального вдосконалення, в надії знайти сприятливе наступне народження і домогтися звільнення пізніше. Можна не сумніватися, що підтримка жінок була однією з головних причин швидкого поширення буддизму в Індії в перших століттях до н. е.

Примітки:

(1) Закони Ману. М., 1992, с. 185, 115

(2) U Ko Lay. Guide to Tipitaka, p. 33. https://ftp.buddhanet.net/pdf/tipitaka.pdf

(3) In Young Chung. A Buddhist View of Women: A Comporative Study of the Rules for Bhik.suniis and Bhik.sus on the Chinese Praatimok.sa, p. 36 // The Journal of Buddhist Ethics. 1999. Volume 6. ISSN 1076-9005, https://jbe.gold.ac.uk/6/chung991.htm

(4) Ibid., P. 20-21

(5) Ibid., P. 5

(6) Therigatha. Tr. from pali by Th. Bhikkhu. https://accesstoinsight.org/canon/khuddaka/therigatha/

(7) Hellmuth Hecker. Buddhist Women at the time of the Buddha. DharmaNet Edition, 1994. ISSN 0049-7541, p. 18. https://accesstoinsight.org/lib/bps/wheels/wheel292.htm

(8) Bimala Churn Law. Buddhist Women. p. 67 // The Indian Antiquary. 1928 04, p. 65-68. https://pears2.lib.ohio-state.edu/FULLTEXT/JR-ENG/lawbud.htm

(9) Hellmuth Hecker. Buddhist Women at the time of the Buddha. p. 25

(10) Bimala Churn Law. Buddhist Women. p. 52 // The Indian Antiquary. 1928 03, p. 49-54. https://pears2.lib.ohio-state.edu/FULLTEXT/JR-ENG/lawbud.htm

(11) Bhikkhuni-samyutta. Tr. from Pali by Bhikkhu Bodhi. Kandy, Sri Lanka. Copiright 1997. https://accesstoinsight.org/lib/bps/leaves/bl143.htm

(12) Bhikkhuni-samyutta. p. 8

(13) Питання Милинд. М., 1989, с. 74

(14) Цариця Маллика неодноразово згадується в палийских суттю, її біографія за матеріалами канону відновлена ​​в книзі: Hellmuth Hecker. Buddhist women at the time of the Buddha. p. 1-11.


Автор:
Гунський А. Ю.

Поділися в соціальних мережах: