Герой дня: альфред хічкок

Відео: Альфред Хічкок

Мало хто знає, що режисер Хічкок починав свій шлях у кіно як електрик. Потім його, вміло малювати, перевели до відділу реклами, а потім посадили малювати титри. А через два роки він вже знімав кіно як співрежисер, правда, але тим не менше. Товстун, мамин улюбленець, якого за широке черево в армію не взяли - а в кіно взяли! Ще через три роки - дебют соло. Ще через чотири - перший звуковий англійський фільм, який досяг успіху в прокаті. А рівно через 14 років після того, як він переступив поріг кіностудії, Хічкок зняв «Людину, яка занадто багато знала» - перший з фільмів, що входять в його канон.

Ні закінченого толком вищої освіти, ні спеціальності - і це, розумієте, один з найвпливовіших режисерів минулого століття. Кажуть, нинішня публіка відверто регоче над «Птахами», - самі птахи, мовляв, гумові, і клюються непереконливо, - а люди тікали з сеансів від жаху. Що до «Психо», то тут і так все зрозуміло: часом мороз по шкірі і зараз. Притому містер Хіч знімав і комедії, як все товстуни був не дурень пожартувати, в тому числі і над собою - але краще над іншими. Відома історія про те, як він покликав чоловіка письменниці Дафни дю Морье Джералда на костюмований бал - той прийшов в костюмі турецького султана, і був собою дуже задоволений, поки не зрозумів, що інші гості одягнені цілком партикулярно: їм Хіч про бал нічого не сказав. А вже як він підкладав гостям подушки-пердушка - про це весь Голлівуд усі говорили. Були у нього жарти і жорсткіше, але про них цікавий дізнається сам, коли захоче.

Про місіс дю Морье, автора «Птахів», я вже говорив, але був ще чудовий Роберт Блох, автор «Опудала білки», який перетворився на «Психо» і, наприклад, Корнелл Вулріч, з розповіді якого зроблено «Вікно у двір». А одним з пізніх його фільмів став шпигунський трилер «Топаз» за романом Леона Урис, автора чудового «Суду королівської лави». Фільм вийшов нерівним, і до шедеврів його не віднесеш, але зате у мене є свідоцтво з перших рук про те, як Хіч, зокрема, ставився до музики.

У 1997-му в Москву приїхав як гість чергового кінофестивалю великий французький композитор Моріс Жарр, тато Жана-Мішеля, лауреат двох «Оскарів», що склав музику до «Лоуренсу Аравійському», «Приведенню», «Ловці сонця» і ще казна-якій кількості знаменитих фільмів. Мені довелося з ним зустрітися - і звичайно, я не міг не запитати його про єдиний досвід співпраці зі знаменитим Хичем.

Відео: А.Хічкока (Фільми)

Месьє Моріс після мого питання сильно пожвавився.

- Він важкий був такий, щільний, димів своєю сигарою. Я приїхав знайомитися. «Радий», - каже, - «дуже радий. Приступайте до роботи ». Я накидав кілька тем, дзвоню йому: Послухайте, що я написав! «Навіщо ?!» Ну якось я звик, що режисерові цікаво, що він щось може захотіти, щось переробити ... «Ні, я вас вибрав, значить, я вам довіряю». Так і не став слухати. Але я потім запросив його на перший запис. Студія, оркестр, я за пультом диригентським, крісло з його прізвищем ... Він прийшов, сів, затягнувся, випустив дим, махнув рукою: починайте! Ми зіграли перший шматок, хвилин на сім. А потім я обертаюся - Хічкока і сліду не було! Зустрілися вже на монтажі.

Відео: фільми Хічкока російською мовою

Таргани в голові у Хіча, як і у кожного з нас, були. Він був маніяком чістоти- боявся яєць і всього овального. Але, задоволені тим, що він їх не особливо приборкував, таргани працювали на нього. Саме завдяки їм, думаю, він краще за багатьох усвідомлював природу моторошного і вміло з нею працював.

Вищої освіти, мабуть, для цього не потрібно.