Латвійський водолаз розкриває таємниці заполяр`я, де німці проводили випробування надсекретного зброї

Рижанин Юрій Єфременко вже не перший рік живе і працює буквально з видом на стартові майданчики: НЛО, що біля берега Печенгской губи Кольського півострова в десятці кілометрів від кордону з Норвегією. У роки Великої Вітчизняної війни ця територія була зайнята нацистською Німеччиною, і, якщо вірити очевидцям, а також дослідникам всього непізнаного, то як раз на Крайній Півночі німці і проводили випробування надсекретних дискових літальних апаратів. Юрій дізнався таке, про що навіть вчені поки не здогадуються! Про це він і розповів кореспонденту «ВІСТЕЙ».

База на Пенемюнде

- У 2009 році до берега Печенгской губи на півострів Рибальський, що на самому краю Кольського півострова, приїжджав зі своєю експедицією відомий російської академік, дослідник непізнаного Ернст Мулдашев. Так я для нього там екскурсію проводив - показував все стартові майданчики нацистських «НЛО», - каже Юрій Єфременко.

А сам він дізнався про цю таємницю Заполяр`я, як то кажуть, за службовим обов`язком. Юрій Ефременков - професійний водолаз: займається підйомом на поверхню затоплених об`єктів. Багато років він працював в рідній Латвії - очищав акваторії портів, але потім вирішив працевлаштуватися в Росії. Спочатку спробував знайти місце під сонцем в Калінінграді, де тільки біля берегів Балтійська приблизно 40 кораблів затоплено, а потім його занесло аж на Кольський півострів - на самий Північ, поруч з кордоном Норвегії. Там він вже не перший рік працює в мурманської фірмі «Планета», що займається підйомом судів, а у вільний час досліджує стартові майданчики «НЛО» - місця секретних випробувань, які проводили провідні інженери і вчені Третього рейху.

- Ось - Кольський півострів, ось - півострів Рибальський, зліва від нього Печенгская губа, вона ж по-німецьки Пенемюнде, - показує на карті водолаз. - Російські поселення, з яких багато пізніше виросло містечко Печенга, там з`явилися ще в середині XVI століття. Наприклад, за Петра I там була вартова хата. Потім територія весь час переходила з рук в руки. У 1940 році, після війни з Фінляндією, ця територія стала фінської, крім півострова Рибачий. А в роки Великої Вітчизняної її зайняли німці. Тепер цей шматок землі за Росією ...

Під час Великої Вітчизняної там був німецький порт. Звідти німецька авіація здійснювала нальоти на Мурманськ, а з порту йшли військові кораблі.

Юрій продовжує свою розповідь:

- У берега там багато всього на дні навалено. Наприклад, ми з бригадою водолазів підняли чотири затонулих підводних човнів, військові кораблі, транспортні судна, секції плавпричалів: Туди, до берега Баренцева моря, приїжджає чимало дайверів - воно й зрозуміло, адже підводний світ дуже яскравий. І ще хто нерідко заглядає в той північний край - дослідники всього непізнаного. А там цього добра достатньо. Я сам, коли там вперше опинився, став вивчати таємниці, пов`язані з нацистськими «НЛО»: відразу зачепило!

Сьогодні достеменно відомо, що в 1930-40-і роки Німеччина проводила інтенсивні роботи зі створення дископодібних літальних апаратів. Розробки велися паралельно декількома конструкторами в різних регіонах планети. Виготовлення окремих вузлів і деталей апаратів доручалося різним заводам, в тому числі на території окупованої Європи, - з тим, щоб ніхто не міг здогадатися про їх справжнє призначення. А потім все на судах доставляли до місця старту - на експериментальні і вже цілком бойові майданчики. Кілька таких майданчиків побудували і в Пенемюнде ...

Дисколіт зі свастикою

- Німці намагалися придумати такий літальний апарат, який би поєднував швидкість винищувачів і вантажопідйомність бомбардувальників, - продовжує наш співрозмовник. - Що придумати? Як відомо, при заданих питомих навантаженнях крило, якщо воно еліптичне (має форму кола. - Ред.), Володіє найменшим індуктивним опором (в аеродинаміці - лобовий опір. - Ред.) В порівнянні з прямокутним. Чим вище еліптичність - тим менше опір. Значить, збільшується швидкість літального апарату. А еліпс, як відомо, тяжіє до кола. І нацистська Німеччина стала проводити розробки в цьому напрямі. Турбореактивні двигуни на той час вже були, ракетні - теж (на ФАУ-2, на тому самому «зброю відплати»), так само як і системи гіростабілізаціі польоту (підтримання необхідних параметрів руху. - Ред.).

Перші документально зафіксовані повідомлення про зустрічі з «невідомими літальними апаратами» з`явилися вже в 1942 році. Ці апарати нібито могли з великою швидкістю пройти крізь бойовий стрій бомбардувальників, не реагуючи на стрілянину з кулеметів. А їх швидкість ніби була настільки великою, що вони буквально могли «прірву», завмерши перед цим на частки секунди під час повітряного бою. Фіксувалися випадки збоїв і відмов в роботі навігаційного і радіообладнання бомбардувальників при появі цих «НЛО»: вони були оснащені відповідними приладами. Одна з різновидів дисків (а їх моделей в Німеччині розробили чимало!) Мала по краях щось на зразок дискової фрези: «НЛО», обертаючись, мав шматувати все що траплялося на шляху.

До речі, в розсекречених архівах ЦРУ, де розповідалося про НЛО, то кажуть, що більшість зафіксованих після війни літаючих об`єктів дискової форми представляли собою: трофейні зразки німецьких «НЛО».

Роботи над дисколіт почалися в 1942-му. Спочатку це були безпілотні дискові апарати з реактивними двигунами, що розробляються в рамках секретних програм Feuerball ( «Вогняна куля») і Kugelblitz ( «Кульова блискавка»). Але потім в центрі таких апаратів спроектували і кабіни для пілотів.

Апарати призначалися для нанесення ударів по далеким наземних цілях і боротьби з бомбардувальниками ворога. У центрі літального диска розташовувалися відсік з боєзарядів, апаратурою і паливний бак. Один диск ( «НЛО») був побудований на заводі в Бреслау, мав діаметр 68 метрів і горизонтальну швидкість понад 2 тисяч 200 кілометрів на годину! У лютому 1945-го цей апарат здійснив експериментальний політ: за 3 хвилини досяг висоти в 15 тисяч метрів і швидкості 2 тисячі кілометрів на годину. Він міг зависати в повітрі і літати взад-вперед майже без розворотів. Для приземлення мав складаються стійки. Але війна закінчувалася, і незабаром апарат був знищений за наказом самого фельдмаршала Вільгельма Кейтеля.

Втім, і в 1941 році подібні апарати випробовувалися, наприклад, поблизу Праги. Навколо кабіни оберталося широке кільце, роль спиць якого грали регульовані лопаті: їх можна було встановлювати в необхідні позиції як для горизонтального, так і для вертикального польоту. Пілот в такому апараті не сидів, як у звичайному літаку, а майже лежав. Другу, більш вдалу модель, відчували в 1943 році, а наступний - у 1944-му. Обидві були побудовані на заводі «Чесько Морава» біля Праги. Хоча є версія, ніби їх конструкції були виготовлені «десь в Європі» на різних заводах, а потім апарати по частинах доставлялися на північ Норвегії і там випробовувалися. Найцікавіше, що в 1952-му в районі Шпіцбергена знайшли один німецький дискообразний апарат - правда, подальша його доля невідома ...

Лабіринти під сопками

Випробовувалися апарати і в 1942-1943 роках на полігоні Пенемюнде, який будували військовополонені з сусіднього табору. Німецькі «НЛО», запущені звідти, розвивали горизонтальну швидкість близько 700 кілометрів на годину. Правда, через неможливість точного регулювання тяги газотурбінних двигунів або з якихось інших причин апарати були вкрай нестійкі в польоті.

Про випробування розповідали вже після війни і колишні ув`язнені таборів на Півночі, і взяті в полон офіцери вермахту. Були знайдені і фотографії апаратів. Якби не свастика, намальована на борту, знімки апаратів, що висять над землею, де стояли нацистські офіцери, цілком могли б зійти за НЛО інопланетян: За іншими даними, частина документації, майже всі описи і креслення знайшли після війни радянські офіцери. Потім, за різними версіями, ці документи дуже пильно вивчалися провідними конструкторами СРСР.

- У 2009 році до Печенгской губі прибула експедиція академіка Мулдашева, - згадує Юрій. - Він якраз і приїхав туди, щоб вивчати історію нацистських «НЛО», перший майданчик яких знаходилася буквально в 100 метрах від будинку, де я живу, коли працюю там на замовлення. А ще три - трохи подалі. Чув, є версії, ніби це ніякі не площадки для запуску літальних апаратів, але гарматні установки. Сильно в цьому сумніваюся, оскільки у них немає нічого спільного з гарматними.

Для яких знарядь установки діаметром більше 20 метрів? Якщо на таку «шайбу» поставити відповідне знаряддя, то вона після першого ж пострілу благополучно впаде - не витримає навантаження! І гармату на такий ось «шайбі" не встановити, і замаскувати знаряддя на вершині сопки не вийде - кругом все відкрито ...

Але найцікавіше: що всередині цих майданчиків, під ними? Відповісти непросто, оскільки всі вони затоплені.

Розташовані ці «шайби» на вершинах сопок, в центрі кожної є отвір, і воно веде вглиб, під землю, більш ніж на 10 метрів, а в сторони розходяться коридори, більшість з яких завалені каменями. Наприклад, в одну, найбільш добре збереглася шахту, я опускався зі спеціальним спорядженням. Видимість там дуже погана, а в сопці проритий цілий лабіринт з коридорів, куди вкрай складно проникнути.

Особливо незрозуміло те, що все доти навколо розгорнуті в бік: тих самих майданчиків «НЛО». Навіщо? У разі чого ліквідувати майданчик? Дивно!

Шукав там і фрагменти «НЛО», адже вони були настільки величезні, що ні привозилися на Північ цілком, а доставлялися по частинах, і збирали їх на місці. І можна собі уявити, ЯКИМИ повинні були бути «НЛО», злітають вертикально вгору з майданчика розміром понад два десятки метрів!

У пошуках Гіпербореї

- Бачив в окрузі і різних дослідників паранормальних явищ, - продовжує водолаз. - Наприклад, показував їм магнітні камені - магнітний залізняк (він же магнетит), адже на Кольському півострові його великі поклади. Але самі по собі ці камені - зовсім не загадка природи. Загадка в іншому. Там місцями ці камені немов виставлені кимось в прямі лінії. Природа з такою точністю «поставити» камені по прямій явно не могла!

Є версія, що в далекій давнині представники давно вже минулих цивілізацій створювали по всій планеті так звану «зовнішню магнітну сітку Землі». За однією легендою, вона повинна була захищати Землю від різних випромінювань з космосу, з іншої - через неї відбувалася зв`язок з представниками інших цивілізацій у Всесвіті.

І ще таємниця. Знайшов там не просто магнітні камені, але і: піраміди з цього ж мінералу: три - на березі, одну - на дні.

Ці магнітні піраміди явно рукотворні, оскільки природа не могла б їх висікти настільки однаковими і дивно правильної форми: кожна грань рівно метр. Вважаю, ці піраміди - одне із свідчень існування Гіпербореї, яка, за легендами, перебувала саме на Кольському півострові: за Бореєм - за «північним вітром». Я в неї вірю!

Словом, скільки таємниць ще зберігає Північ! Я поїхав звідти в середині грудня і незабаром знову повернуся. Планую вивчити найглибші затоплені яруси під площадками «НЛО». Раніше вже здійснювалася спроба відкачати воду із затоплених підземних ярусів, але змогли осушити тільки один ... А що там далі? Я знаходив «кляпи» біля виходів з підземних лабіринтів. Якщо такий «кляп» вибити, то вода відразу піде в каньйони - і шахти відкриються. Що можна там знайти - час покаже! ..