Випадковий експеримент

Відео: Експеримент: LOBODA - Випадкова (Dabro remix)

Весною 1986-го року про Чорнобильську станції дізнався весь світ. В результаті аварії в атмосферу було викинуто 190 тонн радіоактивних речовин.

Уже двадцять сім років як на території навколо Чорнобильської АС не живуть люди. І рівно стільки часу на цій землі господарює не людина. Навколо відкритого вогнища небезпеки створено дві зони: радіусом десять і тридцять кілометрів. Відтепер для людини тут немає місця, тут живуть тільки звірі.

Під час вибуху реактора і пожежі на станції загинуло п`ятдесят чоловік. Точної кількості людей, що опинилися на шляху радіаційного хмари, не знає ніхто. Як не знають і про поголів`я загиблих при аварії тварин.

Через два роки після аварії тридцятикілометрової зони відчуження навколо реактора оголосили заповідною зоною. І з тих пір все живе на цій землі розвивається за своїми законами, а людина є лише спостерігачем.

Тварини за парканом живуть в умовах постійного опромінення. Здавалося б, радіація повинна була б перетворити їх на монстрів.

Лосі, олені, козулі кабани ... Сьогодні їх чисельність в зоні в десятки разів більше, ніж до аварії. З`явилося і кілька нових видів, ніколи раніше тут не мешкали. Наприклад, кінь Пржевальського або зубр, забрели сюди з української чи білоруської сторін.

Сьогодні людина вже навчився захищатися від радіації. Наприклад, працівники Чорнобильського заповідника працюють всього шість годин на добу з максимально допустимою радіацією в 20 мЗв на рік. І ця цифра далека від реально небезпечних для життя показників.

Встановлено, що в середньому кожен росіянин отримує в рік 3,5-4 мілізіверта радіації. Отримує він її з водою, сонячними променями або їжею. При цьому в різних регіонах нашої країни показники радіації будуть відрізнятися. Наприклад, в Алтайському краї він близький до 20 мЗв, оскільки там багато скельних порід, що випускають радіоактивний радон.

Однак це не означає, що жити в подібних районах не можна. Згідно з сучасними даними, небезпечним для людини є показник від п`ятисот мілізіверт на рік.

Вчені, що працюють в зоні відчуження, отримують, звичайно, в декілька разів більше, ніж 20 мЗв, проте до критичних меж рівень радіації для них не доходить.

Відео: (14) Чеснок.Случайний експеримент

Але якщо в цих умовах можна працювати, то може, можливо, і жити?

Чорнобильська аварія стала найстрашнішою техногенною катастрофою в історії людства. Навіть через двадцять сім років радіаційний фон навколо ЧАС залишається дуже високим. Наприклад, за дванадцять кілометрів від реактора, за парканом дослідницької станції показання лічильника набагато вище, ніж усередині її периметра. Тут проведено дезактивацію, тому вченим дозволяється перебувати на станції по нескольку днів.

Грунт, будинки, техніку - все, що перевищувало допустимий фон, поховали в спеціальному могильнику на території заповідника. Інше залишилося кинутим.

Все, що тут було, без людини заросло, озера перетворилися на болота, а територія - в дику природу.

І, тим не менш, в деякі села повернулися люди. І хоча їх перебування тут незаконно, влада не турбують селян: адже їх залишилося зовсім небагато.

Єдине, що пов`язує жителів із зовнішнім світом - автолавка, оскільки харчуватися врожаєм з своїх подвір`їв небезпечно, а ходити в ліс за грибами та ягодами або полювати - взагалі ризиковано. Адже на території заповідника грунт і рослинність просякнуті радіоактивними речовинами. І невідомо, яку дозу радіації отримують тварини в ній разом з їжею і водою.

Як це на них відбивається?

Погано, кажуть вчені. Так, недавно була спіймана єнотовидний собака з просто жахливим опроміненням.

Адже знаки, що попереджають про радіаційну загрозу, тваринам нічого не говорять. Вони й гадки не мають про нормах безпеки, встановлених людиною, і свій раціон не змінюють. Гризуни і травоїдні в зоні відчуження поїдають радіоактивні плоди і рослинність, а їх, у свою чергу, поїдають хижаки. Виходить, що всі тварини на цій території забруднені радіонуклідами.

У річці Прип`яті, яка в цьому році розлилася більше звичайного, за п`ять хвилин можна зловити такий улов, який добувають в інших місцях за кілька днів. Тут водиться дуже багато риби, причому неймовірно великих розмірів.

І хоча риба в цій річці може бути забруднена, багатьох браконьєрів це не турбує. Адже самі вони її не їдять. Фахівці ж кажуть, що регулярне споживання такої їжі може приводити до онкозахворювань, тому працівники заповідника жорстко присікають промисел на цій території.

Також на території зони відчуження, багатою природним кормом, багато птахів. Причому в цих місцях сьогодні живуть такі птахи, яким не властиві ці місця проживання. Змінилися і їх повадки.

Всі водойми території заполонили земноводні. Тут живе найбільша в Європі популяція болотяних черепах, яких тридцять років тому тут і в помині не було.

Але як бути з радіацією? Невже вона ніяк не відбивається на тварин, якщо вони тут не тільки не вимирають, але навіть розмножуються і збільшуються в чисельності?

Однозначної відповіді у вчених сьогодні немає.

Якщо для людини гранично допустимі норми небезпечної радіації визначено, то для тварин точних показників не встановлено. Накопичуючи величезна кількість нуклідів, цілком можливо, тварини вже пристосувалися до цих умов.

Однак вчені вважають, що справа не в цьому. Тварини в природі живуть недовго: хвороби, холод, хижаки природним чином регулюють чисельність популяцій. Тому радіація просто не встигає вбити їх раніше, хоча цілком ймовірно, що у віддалені терміни життя у тварин можуть розвиватися якісь онкозахворювання.

З цієї ж причини звірі в зоні відчуження дають здорове потомство, адже вони починають розмножуватися в молодому віці.

Вважається, що якщо заражені тварини покинуть заповідник, то рознесуть радіацію по континенту. Однак, вчені говорять, що незначний винос радіонуклідів за рахунок води, повітря, пожеж, міграції птахів і звірів є постійно, але він незначний, оскільки переважна більшість тварин залишається в зоні. Та й навіщо їм йти з цього кормового «клондайку».

Крім того, фахівці постійно ведуть роботи по вивченню впливу радіації на мешканців зони відчуження. З`ясувалося, що дозові навантаження на рослини і тварин на сьогоднішній день є недостатніми для того, щоб викликати зміни на генному рівні. Морфофизиологические дослідження на даний момент не виявили жодних відхилень.

Але що буде далі, ніхто сказати не може.

А це означає, що міфи про двоголових і триногих тварин сильно перебільшені. Мутантів в зоні відчуження немає.

Зона навколо Чорнобиля породила багато чуток і домислів, заснованих на страху перед словом «радіація». Але вона як і раніше таїть багато загадок. Тутешні тварини мало чим відрізняються від своїх родичів зовні забору, просто вони зовсім перестали сприймати людей як джерело небезпеки.

Людина, яка зробила для себе непридатною цю зону на сотні років, дав можливість відродитися природі і розвиватися за своїми законами. І чим закінчиться цей випадковий і страшний експеримент, людству ще належить дізнатися.

https://youtube.com/embed/ZOiUJlAvysw