Які таємниці приховує океан?

Доля земних і підводних скарбів дивовижна. Про них протягом багатьох сотень років нічого невідомо, і лише завдяки випадковості таємницю вдається розкрити. Є такі скарби, про які достеменно відомо практично все, однак підняти їх на поверхню неможливо.

Приблизно півстоліття тому один американець видав вельми цікаву карту, на якій був зображений острів Флорида разом з прилеглими до нього островами. Вся поверхня карти розмальована пістолетами, черепами, ганебними трубами і шаблями. Крім того, на неї нанесені і імена найвідоміших в світі піратів. А якщо добре придивитися, то можна побачити ще й маленькі хрестики, в цілому - до двох десятків.

В описі до карти йдеться про те, що на ній вказані місця самих багаті скарбів, які були заховані і втрачені піратами. Скарби, йдеться також, на даний момент оцінюються в сотні мільйонів доларів. Хрестиками позначені місця, де розташовані скарби на суші і на морському дні, а також зазначено, хто саме з піратів сховав скарби в тому чи іншому місці.

Вартість цієї незвичайної карти - всього один долар, і призначена вона, в основному, для туристів. Судити про те, наскільки точна ця карта, не має сенсу, до того ж, навряд чи в дійсності по ній можна знайти справжній скарб. Однак те, що на морському та океанському дні покояться незліченні скарби - правда.

Найбагатшою морської скарбницею по праву прийнято вважати басейн Карибського моря. У XVI столітті американські завойовники везли з цього морського шляху скарби в Європу. Але там на іспанські галеони, важко навантажені злотом і коштовностями, чекали пірати. У той же час необхідно відзначити, що в руки піратів потрапляло порівняно невелика кількість цих багатств набагато більше йшло на дно разом з розбитими під час атак або потрапили в шторм кораблями. За приблизними оцінками, тільки в Атлантичному океані за кілька століть затонуло близько ста тисяч кораблів, вантаж яких оцінюється в сотні трильйонів доларів.

Прикраси з дорогоцінних каменів, злитки срібла і золота, монети - все це потрапило на дно разом з потопленими або потерпілими крах кораблями. А подібних випадків було дуже багато.

Так, зокрема, 1595 року недалекий від Флориди затонув іспанський корабель «Санта-Маргарита», в трюмах якого знаходилося коштовностей на суму понад восьми мільйонів доларів. У 1598 році в Карибському морі пішов на дно корабель «Сан-Фердінандо», на борту якого було коштовностей на двадцять мільйонів доларів.

У 1628 році під Флоридському протоці розбушувався найсильніший ураган, який потопив 11 іспанських галеонів, які везли незліченні багатства в Європу. Золото, яке перевозили ці кораблі, оцінюється в один мільярд двісті мільйонів песет.

У 1716 році на дно пішли сорок два корабля з Голландії, які потрапили в сильний шторм в Столове затоці. При цьому на дно пішов і вантаж, вартість якого перевищувала 460 мільйонів гульденів.

Подібний перелік катастроф можна продовжувати дуже довго. Гинучи в морських глибинах, англійські, французькі та американські кораблі несли з собою золото, платину, срібло, дорогоцінні камені.

Потрібно відзначити, що і спроб відвоювати у води викрадені скарби було більш ніж достатньо. Однак в більшості випадків ці спроби були невдалими, а часом і трагічними. Гроші, які витрачалися на пошуки скарбів, як правило, не окупалися. Разом з тим, можна згадати і щасливі випадки, коли шукачам пригод все ж вдавалося підняти на поверхню скарби, які здавалися втраченими назавжди.

Так, в 1917 році біля узбережжя Північної Ірландії англійський військовий корабель «Лаурентік» підірвався на німецькій міні і пішов на дно. На борту його було більше трьох тисяч золотих злитків вагою 43 тонни. Це була плата Канаді за військові поставки. Ніколи ще в історії мореплавання ні випадку, щоб до дна пішло в один момент стільки золота. Затонув корабель на глибині приблизно 40 метрів, а від поверхні води до палуби корабля було всього близько 18 метрів. Англійський уряд практично відразу ж організувало рятувальні роботи, які доручили Гайбону Даменту, досвідченому водолазу, який прославився своїми спусками на великі глибини.

Спочатку все вказувало на те, що рятувальна операція повинна бать успішною. Однак насправді виявилося, що порятунок скарбів з «Лаурентіка» - справа вкрай небезпечне і складне. Водолазам з великими труднощами, за допомогою вибухівки, вдалося пробитися в броньовану комору в якій зберігалося золото, і витягти невелику частину злитків на поверхню.

З огляду на погану погоду рятувальні роботи довелося зупинити на деякий час. Коли ж через тиждень водолази відновили їх і повернулися до корабля, їх подиву не було меж - комора з золотом виявилася абсолютно порожній. Водолази обнишпорили руками все куточки приміщення, але ніяких злитків їм виявити так і не вдалося.

Як було встановлено пізніше, удари хвиль розбурханого моря були настільки сильними, що доходили до затонулого корабля, в результаті чого його корпус сильно деформувався, шви розійшлися, і золоті злитки провалилися в трюм де змішалися з мулом піском, камінням і різними уламками. Водолази були змушені знову використовувати вибухівку. Наноси піску вони розмивали струменями води, яка подавалася по шлангах зверху. А корпус корабля вони розрізали на шматки.

Таким чином, за сім років важкої роботи, до 1924 року, на поверхню вдалося підняти 2186 злитків золота. Для цього водолази спускалися на дно моря і п`ять тисяч разів. Але 25 золотих злитків так і залишилися під водою.

Ще один показовий приклад - порятунок коштовностей, які затонули разом з англійським пароплавом «Іджіпт».

У травні 1922 року пасажирський корабель в тумані зіткнувся з французьким судном, і за двадцять хвилин пішов на дно. Зіткнення сталося в глибоководному районі, в Атлантичному океані, де глибина досягає 120 метрів. Для водолазної техніки того часу це була просто величезна глибина. Але незважаючи на це, було прийнято рішення почати рятувальні роботи.

До затонулого судна водолази спускалися в спеціальній камері, через ілюмінатори якої оглядали корабель і керували роботами. За допомогою спеціальних лебідок і захоплень коштовності піднімалися на допоміжне судно. Операція тривала шість років на неї було витрачено понад мільйон доларів. Але всі ці витрати окупилися, адже на поверхню вдалося підняти 865 золотих злитків, 80 тисяч золотих монет і 6 тонн срібла.

У минулому столітті найбільші скарби виявили американські мисливці за пригодами Мел Фішер, Барі Кліффорд, Берт Вебер і Джим Хаскинс.

Найвідомішим і щасливим з них був Мел Фішер. Саме йому вдалося виявити улiтку 1985 року скарби іспанського корабля «Аточа», який затонув під час шторму в 1622 році близько узбережжя Флориди. Він підняв з дна моря понад 1100 срібних, 200 золотих злитків (кожен з яких важив близько 15-37 кілограмів), а також ювелірні прикраси - золоті ланцюги, кільця смарагдові брошки, кулони, а також дуже красивий хрест, прикрашений смарагдами. Крім коштовностей він виявив і цілий арсенал зброї сімнадцятого століття. Цей скарб в цілому був оцінений в 400 мільйонів американських доларів.

Баррі Кліффорд прославився пошуками піратської галери «Уайда», що сів на мілину в 1717 році і затонулої з декількох сотнях метрів від узбережжя Флориди. Про скарби піратського корабля ходили справжні легенди: до того, як потерпіти крах, пірати встигли пограбувати до півсотні кораблів. В цілому цей скарб також був оцінений в 400 мільйонів доларів. Тільки золотого піску на галері було приблизно 4,5 тонни. Пошуки були проведені в 1984 році, за приблизними оцінками, вартість піднятих на поверхню скарбів склала 15 мільйонів доларів.

Джим Хаскинс і Берт Веббер прославилися іншим, не менш великим «уловом». Їм вдалося виявити в 1977 році останки іспанського галеона «Нуестра сеньйора де ля Консепсьон», який затонув біля берегів Гаїті в 1641 році. На поверхню вдалося підняти 32 тонни срібла в монетах і злитках, а також антикварну порцеляновий посуд, золоті прикраси. Скарб був оцінений в 14 мільйонів доларів.

Але найбільший скарб вдалося виявити в травні 2007 року. Компанія «Одіссей», яка спеціалізується на пошуках морських скарбів, заявила про те, що її фахівцям вдалося виявити близько 500 тисяч срібних і злотих монет, однак при цьому відмовилася назвати корабель, на якому ці багатства знаходилися.

Після проведеного розслідування вдалося з`ясувати, що скарби виявили на тому місці, де затонув іспанський галеон «Нуестра сеньйора де ля Мерседес», який в жовтні 1804 був атакований англійськими судами на шляху з Перу до Іспанії недалеко про берегів Португалії. Вартість скарбу була оцінена в 370 мільйонів євро.

Ще один скарб був виявлений взимку 2009 року. Одне з інтернет-видань повідомило про те, що біля узбережжя Гайани було виявлено судно з алмазами, платиною і золотом, яке було потоплено в роки Другої світової війни німецьким підводним човном. Як повідомлялося, корабель вийшов з одного з портів Європи і слідував в США, а він перевозить цінності призначалися для оплати ленд-лізу.

А в липні того ж, 2009 року, німецькі шукачі скарбів повідомили про те, що знайшли останки британського піратського судна «Форбс», на якому опинилося близько 1,5 тонни дорогоцінного каміння, срібних монет, фарфору династії Мін, вогнепальної зброї і золотих прикрас. Корабель затонув в 1806 році біля узбережжя Калімантан. Вартість тільки срібних монет була оцінена в 10 мільйонів доларів.

Але не варто думати, що шукачам скарбів завжди щастить. Роки небезпечного, виснажливої ​​праці, а також величезні гроші, витрачені на пошуки скарбів, часом були абсолютно безуспішними, іноді вдавалося знайти всього кілька монет. Чимало випадків, коли водолази платили власним здоров`ям за спроби підняти з морського дна скарб. Так, наприклад, сталося з водолазом Ламбертом. В кінці дев`ятнадцятого століття він вирішив взятися за пошуки золота із затонулого в 1885 році біля узбережжя Канарських островів пароплава «Альфонсо XII». Судно знаходилося на глибині близько півсотні метрів. У той час на таку глибину вирішувалися опускатися тільки найвідчайдушніші, витривалі і досвідчені водолази. Ламберт підірвав за допомогою динаміту три поверхи корабля, три палуби і досяг судновий комори, де знаходилися ящики з золотом. Сім з них водолаз підняв на поверхню. Але за це він дуже дорого заплатив: його паралізувало, і він на все життя залишився інвалідом.

В даний час, для забезпечення охорони підводної культурної спадщини, ЮНЕСКО прийняла концепцію щодо захисту підводної культурної спадщини (2 листопада 2001 року). Це міжнародний договір, який забороняє комерційне використання виявлених скарбів. Це свого роду відповідь на руйнування і розграбування культурної спадщини, яке з кожним роком набуває все більшого розмаху.