Ватикан не помітив, що на русі було татаро-монгольське іго

В кінці XVIII століття в Ватикані для польського короля Станіслава Понятовського зробили підбірку архівних документів. Дивно, але римські папи не помічали, що Русь довгий час перебувала під монголо-татарським ярмом! Або ярма і справді не було?

Відео: Що Прикрили Татаро-Монгольським ярмом?

Росіяни в листах пап діляться на католиків і грецьких сектантів. Також з них видно, що в Росії були тоді католицькі єпископи.

Відео: Брехня - монголо татарське ярмо на Русі

Спокушання по-католицькому

З 1226 року ливонському ордену було дано дозвіл приймати місіонерів, які прибувають для захисту католицької віри і її поширення. У лютому 1227 року відправлено дивне (якщо дотримуватися точки зору про існування монгольського ярма) послання від Папи Гонорія III «до всіх царів Росії» (Universis regibus Russiae) з повідомленням про посилку легата для затвердження їх (росіян) в католицькій вірі, якщо вони визнають свої помилки і готові будуть від них відректися.

Відео: ІГА монгольського НА РУСІ НЕ БУЛО

А в 1231 році папа Григорій IX пише Георгію, «преславному царю Росії» (мається на увазі Юрій Всеволодович!), Умовляння, щоб і він «відмовився від грецьких і русинських звичаїв, врятував свою душу і ввів у себе християнство за латинським обрядом».

Георгій, він же Юрій Всеволодович, з 1219 року Великий князь Володимирський, воював з болгарами, заснував Нижній Новгород, посилав сина княжити у Великому Новгороді, відмовив рязанцам допомоги, коли ті повстали проти «батюшки» Батия, а в 1238 році сам загинув в битві проти нього ж при річці Сіті. Що ж виходить: чи не послухався умовлянь Папи Римського про перехід до католицизму і загинув від монголів? Як можна це узгодити між собою? Або монгольським було пізніше названо католицьке ярмо?

Про шлюби з іновірку

У 1232 році папа в своїх посланнях перейнявся польсько-російськими відносинами. Він вимагає заборонити шлюби між католичка і російськими, так як чоловіки перехрещують дружин в православ`я. Він пише про втечу селян з Польщі в Росію, забороняє польському архієпископу вдаватися під час війни до допомоги сарацинів, русинів «і інших ворогів католицької віри». Він надсилає запит про те, чи корисно буде перенести архієпископство Галицьке в інше місто, так як Галичину з усіх боків оточують невірні тартари, літуани і схизматики. «Тартари» в перекладі - «пекельні люди». Тут так названі чи то нехрещені місцеві жителі, то чи німці, які підпорядковувалися більше своєму імператору, ніж татові. А далі в листі йдеться про різні пільги ордену домініканців в Росії (in Russia).

Знову виникає питання: а де ж монгольське іго? У Росії активно працює орден (а не дика орда) проповідників-домініканців, а русини (Rutheni) прирівнюються ще й до сарацинів, ворогам католицизму. Виходить, руських князів стверджували в їх правах на князювання не монгольські старійшини аілов, прікочевалі з пустелі Гобі, а самі римські папи?

8 1237 році папа об`єднав два ордена, тевтонський і мечоносців, і сповістив єпископів Ризького, Дерптського і Езельском про прийняття об`єднаного ордена під своє особливе заступництво. Тевтонський орден на початку XIII століття перебрався з Палестини в Трансільванію, а потім до Польщі, щоб воювати з росіянами. Ще раніше, в 1226 році, імператор Фрідріх II дав повноваження гросмейстеру цього ордена Герману фон Залки завоювати За-Руську (пізніше - Прусську) землю, даруючи назавжди йому, його наступникам і ордену всі землі, які він отримає від Польщі і які завоює сам.

А де ж татаро-монгольська навала на Росію, Польщу, Угорщину, Чехію, наповнює, за сучасними підручниками історії, якраз цей проміжок часу? Римські папи ні разу не згадують знаменитих у російських школярів татаро-монголів. Вони пишуть у листах своїх про зовсім інші речі. Те про свячення єпископів в руські князівства, то про прийняття окремих земель під заступництво св. Петра і тата, то про посилці духівників з повноваженнями, наплювавши при цьому на підпорядкованість російських безбожним непереможним жахливим татарам з Монголії.

Не менш цікаво і послання папи Інокентія «Іоанну преславному царю Росії» про приєднання його до католицтва згідно прохання самого Іоанна, для чого до нього спрямований папський легат, архієпископ Пруссії і Естонії.

Це послання відносять до 1246 році і приписують Інокентію IV (1243-1254), але тут історична проблема - ніякого «Іоанна преславного царя» в той час не було в Росії. Зате був такий сто років по тому при папі Інокентію VI (1352-1362): це великий князь Московський і Володимирський Іоанн II Лагідний (1326-1358), син Іоанна Калити.

Підручники стверджують, що Іоанн II «отримав ярлик на велике князювання від хана», а виявляється, ярлик він отримав від хана з Баті-кана, від ватиканського владики Інокентія VI, і був не православним, а католиком, та й батько його, Іван Калита , збирач землі російської, теж. І збирання своє Калита вів за допомогою папських лицарських орденів, а кочові монгольські скотарі тут ні при чому?