Так за що вбили столипіна?

Нещодавно президент Росії В.В. Путін запропонував міністрам Уряду «скинутися» на пам`ятник великому реформатору Петру Столипіну, який любив Росію більше життя. Вже більше ста років пройшло з тих трагічних подій, про які піде мова, але пам`ять, про видатного російською людину, не повинна стертися з пам`яті нащадків.

Росія була аграрною країною. Петро Аркадійович Столипін був упевнений, що давно застаріле пристрій життя селян, тягнуло Росію назад. Їм був розроблений проект селянської реформи, і він з усім своїм завзяттям став впроваджувати його в життя.

Петро Столипін походив з родини старовинного дворянського роду. Кар`єрі його можна було позаздрити: гродненський, потім саратовський градоначальник, а в квітні 1906 року міністр внутрішніх справ. Будучи міністром, дуже непростого напрямки, він показав себе як безкомпромісний борець зі заколотниками. Влітку 1906 роки він став головою Ради Міністрів, зберігши за собою і попередню посаду. На наступний день після його призначення, Миколою II була розпущена Державна дума. Столипін розумів, що необхідно терміново реалізовувати програму подолання соціальної та політичної кризи, який ставив державу на межу краху. Петро Аркадійович вважав, що селянство, яке отримало більше прав і державні гарантії, в майбутньому стане опорою монархії. Ті ж селяни, які виявлять бажання переїхати в місто, стануть основою робочої сили в зростаючої промисловості.

Столипіну частково вдалося реалізувати задумане. Створений ним Селянський банк, продавав державні землі селянам на пільгових умовах, що значно зміцнило аграрний сектор країни. Уряд, кероване Столипіним, здійснило ряд заходів, що дозволив переселити значну частину селян на околиці імперії. Так, за Урал переїхало понад 3 млн. Чоловік. Ці переселенці стали основною рушійною силою економічного підйому Сибіру. Під кураторством Столипіна створювалися нові агропромислові служби, організовувалися навчальні курси по молочному виробництву, тваринництву, вивчення нових форм сільського господарства.

Підсумок цих зусиль був настільки значним, що тривалий час досягнення у всіх галузях порівнювалися з результатами, досягнутими в 1910 році при Столипіна. Так, в 1910 році Росія зайняла перше місце в світі з експорту пшениці. Столипін не раз говорив государю, що для реалізації задуманих реформ потрібна «20 років спокою». Але Перша світова війна внесла свої корективи в ці плани. Столипін не отримав підтримку своїх реформ не тільки Миколи II, а й вищих державних чиновників.

Сьогодні з упевненістю можна сказати, за чиїм наказом почалося цькування Петра Столипіна. В серпня 1906 року пролунав вибух на дачі у прем`єра. Сам Столипін не постраждав, але загинули 27 людей і поранені були дочка і син реформатора. Столипін з сім`єю переїхав до Зимового палацу, де можна було не хвилюватися за життя близьких людей. Відразу ж було видано указ про створення військово-польових судів, де на вирок йшло не більше 48 годин. За рік цими судами було винесено 1102 смертних вироки. Були посилені контроль і цензура над зборами.

У 1907 році Микола II розпустив II Державну думу, яка вважалася «лівої». Для всіх було зрозуміло, що це рішення прийнято на прохання Столипіна, уряд якого отримало так необхідне йому час «умиротворення».

Життя Столипіна перетворилася на суцільну боротьбу з «сильними світу» за реалізацію реформ, так необхідних державі. 1911 рік не став винятком. Влітку цього року в Києві планували відкрити пам`ятник Олександру II. На свято запрошено було імператор і всі вищі чиновники, включаючи і прем`єр-міністра Столипіна. Для гостей в театрі давали оперу «Казку про царя Салтана». В антракті до Столипіну підійшов невідомий чоловік і пострілами в упор смертельно поранив прем`єр міністра.

Вбивця - Богров, був інформатором охоронного відділення і прийшов в театр по квитку, підписаним особисто керівником київської охранки. І хоча вважається, що Богров вів якусь подвійну гру, цілком ймовірно, що в даному випадку він виконував цілком конкретне замовлення на усунення видатного політичного лідера. Так депутат 3-ої Державної думи А. Гучков сказав: «... неможливо розібрати, хто вбив прем`єр-міністра - революціонери або поліція». Генерал-прокурор вважав, що слід притягти до відповідальності міністра внутрішніх справ Курлова і начальника київської охранки Кулябко і інших чиновників, які не виконали свої службові обов`язки і створили таку обстановку, яка дозволила здійснити цей замах на життя прем`єр-міністра.

Але, те, що, в кінцевому результаті, керівники охоронних служб залишилися безкарними, підтверджує версію імператорського схвалення цього вбивства. А виконавцем цього наказу і стала охранка. Чого міг побоюватися імператор, який вибрав такий жорстокий спосіб знищення свого найближчого чиновника? Швидше за все, було кілька причин, але всі вони були проти Столипіна, що мав велику політичну вагу. Свою лепту в цькування великого реформатора вніс, і безграмотний мужик Г. Распутін, чий вплив на царську сім`ю було відомо всім.

Але для всіх, єдиним обвинуваченим був тільки Богров, який прожив лише 11 днів після замаху на Столипіна. На слідстві він заявив, що вважає Столипіна «головним винуватцем настала в Росії реакції». І хоча вдова Столипіна вважала, що слідство у справі проведено не ретельно, і слід відкласти страту злочинця, Богров був з великою поспішністю страчений.

Так які версії причини цих трагічних подій сьогодні існують?

Версія перша - провокація. Богров був професійним агентом охранки. За час своєї служби провокатор видав охоронному відділенню понад 100 своїх товаришів-революціонерів. Швидше за все, його соратники-анархісти підозрювали його у співпраці з охранкою, тому Богрову довелося піти на вбивство одного з перших осіб держави, щоб довести свою прихильність революційного руху. На слідстві Богров сказав: «Близько 15 серпня прийшов до мене один анархіст, заявив мені, що мене остаточно визнали провокатором, і погрожував про це надрукувати і оголосити до загального відома». Йому запропонували реабілітувати себе, здійснивши терористичний акт.

Версія друга - недбалість. Богров ні агентом охранки. Наклеп була спеціально пущена за наказом начальника київської охранки Кулябко, щоб виправдати його провал по забезпеченню безпеки перших осіб держави. Цей промах міг поставити під сумнів роботу усієї системи політичного розшуку імперії. Ось яка запис знаходиться в документах тих часів: «Таким чином, по відношенню до всіх чотирьох обвинувачених (Курлова, Спиридовича, Верігіна і Кулябко) у цій справі слід вважати встановленим бездіяльність влади, а також створення загрози життю государя і його сім`ї. Богров мав повну можливість підійти під час представлення до царської ложі або навіть взяти з собою в театр снаряд і кинути його в ложу при скоєнні вбивства Столипіна, Який нещастя не сталося тільки завдяки самому зловмиснику, що не дерзнувшие на таке посягання ».

Версія третя - імператор. Чи був зацікавлений Микола II в смерті свого прем`єр-міністра? Популярність Столипіна вже затьмарила особистість самого імператора. Сам чиновник ставив ультиматум Миколі II - погрожував подати у відставку, якщо імператор буде активно заважати проведенню селянської реформи. Микола II був дуже злий на Столипіна. Кажуть, цар неодноразово висловлювався з приводу свого невезіння з призначенням прем`єр-міністрів. У Столипіна не склалися стосунки і з найближчим до імператора видатним державним діячем того часу - графом Вітте, який вміло нашіптував імператору негативну інформацію про прем`єр-міністра. Петро Аркадійович знав, що його положення при царському дворі не міцно і в будь-який час Микола II може його вигнати, як самого останнього лакея. З архівних документів відомо, що імператор, призначаючи Коковцева після смерті Столипіна на посаду прем`єр-міністра сказав: «Сподіваюся, ви не будете мене затуляти так, як це робив Столипін?»

Версія четверта - Распутін. Григорій був одним з наближених до царської сім`ї людиною. Столипін неодноразово говорив імператору, що неприпустимо наближення до себе напівписьменного мужика з сумнівною репутацією. Але чув, практично, одна відповідь від Миколи II: «Я з вами згоден, Петро Аркадійович, але нехай буде краще десять Распутіним, ніж одна істерика імператриці». За наказом Столипіна за Распутіним департаментом поліції було встановлено спостереження, але незабаром було знято за особистою вказівкою царя. Распутін передбачав швидку смерть прем`єр-міністру: «Смерть прийшла за ним, тут вона, тут!». Саме ці висловлювання Распутіна можуть служити доказом того, що Распутін пов`язаний був з вбивством Петра Столипіна. Не секрет - смерть Столипіна була дуже вигідна Распутіну.

І хоча минуло стільки часу, жодна з версій не отримала досі переконливого доказу, а значить, таємниця смерті великого російського реформатора не розкрита.