Дороги смерті

Відео: Пекельні траси / Дороги смерті | Discovery HD

Відео: Найнебезпечніші дороги світу "дорога смерті"

На території острова Борнео є одна дорога, по якій проходили тисячі військовополонених під час Другої світової війни. Вона отримала назву «Дорога Смерті». А зовсім недавно відставному майору Джону Таллоху, вивчав ті похмурі сторінки історії, вдалося зробити знімок, на якому можна розглянути примарні силуети, що нагадують бредуть по дорозі людей. До слова, сам автор фотографії в привидів не дуже-то і вірить.

Сімдесят років тому по цій дорозі в джунглях японці протягом місяця переганяли захоплених в полон австралійців і англійців. Причому зверталися вони з ними дуже жорстоко, били, змушували йти босоніж і практично не годували. Від побоїв і голоду безліч солдатів померло в дорозі, а тих, що вижили чекала інша доля - їх забили багнетами, щоб не дати американцям звільнити їх. Втекти вдалося тільки шістьом полоненим. Це одне з найстрашніших злочинів японських військових в період Другої світової.

Відео: Південна Америка «Дорога смерті» в Болівії

Джон Таллох спеціально відвідав Борнео, щоб сфотографувати «Дорогу Смерті». Вже потім, переглядаючи знімки, він зауважив на одному з них силуети, схожі на крокуючі скелети або людей, які дуже виснажені. По своїй натурі Таллох - реаліст, не вірить у всіляку містику, тому він відразу став шукати яке-небудь матеріалістичне пояснення аномальним знімкам. Зрештою, він подумав, що феномен - це всього лише віддзеркалення білого рушника, що лежав на приладовій дошці, поки він фотографував. Але коли він показував знімки іншим людям, ті називали їх «страшними» і «дивними», стверджуючи, що «відображення» занадто схоже на фігури людей.

Приведення зустрічають і на інших військових дорогах. Наприклад, на кордоні Бурятії і Іркутської області знаходиться хребет Хамар-Дабан, через який до міста Байкальська йде стежка. У місцевих жителів про неї склалася погана слава - вони називають її «стежкою смерті» або «стежкою Чингісхана». У період громадянської війни, на початку січня 1920 року, по ній відступали залишки розбитого корпусу генерала Володимира Каппеля. Велика кількість солдатів знайшло тут свою смерть - від обмороження і голоду. Тіла померлих ніхто не поховав. Туристи, які відвідують ці місця, часто помічають біля наметів дивні тіні. Багато хто говорить, що це примари загиблих в цих місцях солдатів корпусу Каппеля. Іноді люди знаходять поблизу від стежки зброю і військові ордени. Але тих, хто зважився забрати їх з собою, починають переслідувати різні нещастя.

Варто зазначити, що до лексикону дослідників додався термін «військова аномалія». Дуже часто так говорять про місця масових битв. Одна з найзнаменитіших аномальних зон, що відносяться до Великої Вітчизняної війни, це болотиста лісова долина М`ясний Бор, що знаходиться в тридцяти кілометрах від Великого Новгорода. Мало хто пам`ятає, чому вона отримала таку назву, воно виникло ще до революції. Але виявилося, що воно дуже символічне: під час любанськом операції в 1942 році тут пройшли кровопролитні бої, в яких загинула велика кількість солдатів радянської Другий ударної армії, а також солдатів німецького Вермахту, «Блакитної дивізії» Іспанії та інших військ. Всього в цьому районі загинуло приблизно триста тисяч російських солдатів, що в десятки разів перевищувало втрати противника. Причому більшу частину останків так і не поховали. Їх пошуком займається зведений загін «Долина», що складається з добровольців з різних районів Росії і зарубіжжя.

За словами пошуковців, в місцях масових скупчень останків невідомі птиці, їх уникають будь-які живі істоти. А ночами в м`ясному Бору можна почути дивні, нібито замогильні голосу. А іноді в лісі зустрічають червоноармійців, які нібито розповідали, де потрібно шукати непохованих тіла.

Є своя «Дорога Смерті» і на території Підмосков`я - так називають ділянку дороги «Люберці-Литкаріно», що знаходиться недалеко від підмосковній села Пехорка. Рівна асфальтова траса проходить уздовж хвойного лісу. На цій ділянці дуже часто трапляються аварії. Серед місцевих жителів ходять історії про привидів, які раптово виникають перед лобовим склом автомобілів. На думку одних, це примари загиблих на самій трасі. Інші, навпаки, впевнені, що це душі небіжчиків, яких поховали на старовинному кладовищі, над яким зараз проходить дорога.

Є ще одна версія про те, що за часів сталінського терору на місцевій каменоломні працювало безліч зеків. Багато людей не витримували важких умов праці, і їх трупи ховали в лісовому кар`єрі недалеко від дороги. А зараз з лісу іноді з`являються невеликі силуети в капюшонах, що нагадують гномиків. Є повір`я, що якщо «наїхати» на одного з таких «гномів», то незабаром помре хтось із близьких людей.