Освітній процес в тибетських монастирях

Монастирі здавна були традиційними центрами освіти і культури у різних народів, в тому числі і тибетського. Особливість тибетського монастирської освіти полягає в тривалості його історії (починаючи з 7 століття н.е.) і збереженні основних його форм в сучасних умовах.

Як відомо, тибетська монастирська система освіти минулого була багатоступеневою:
- Підготовчий етап: навчання грамоті, запам`ятовування напам`ять основних молитов і обрядів.
- Основний етап: навчання на богословсько-філософському факультеті (mtshan-nyid).
- Заключний етап: вивчення "Алмазної колісниці" на тантричний факультеті.

Навчальна програма філософського факультету розділена на 5 курсів.

Перший курс називається "гносеологія і логіка". Основним текстом курсу є "Тлумачення (до компендіум) достовірного пізнання". У ньому представлена ​​система логіки і гносеології індійського буддійського філософа Дхармакірті.

Другий курс називається "досконалість розуміння". Основним текстом цього курсу є "Трактат, що містить коментарі (до сутра) досконалості розуміння", званий "Прикраса з осягань". Автором його вважається бодхісатва Майтрея.

Третій курс називається "серединне вчення". Його основний текст - "Введення в мадхьямікі" Чандракирти.

Четвертий курс - "знання про дхармах". Основний текст - "Енциклопедія Абхідхарма" Васубандху.

Останній, п`ятий курс - "чернеча дисципліна". Основний текст цього курсу - "Сутра про чернече дисципліни" Гунапрабхі.

Ці тексти, звані корінними, вивчають на філософських факультетах монастирів. Крім них існує безліч коментарів, де корінний текст викладається в більш легкій і доступній формі. Такі толковательной тексти носять тибетське назва ігча (yig-cha). Причому у кожного великого монастиря існують свої ігча на основні досліджувані корінні тексти.

Під час навчання на тантричний факультеті вивчалися такі вищі тантри як Калачакра, Чакрасамвари, Ямантака і ін.

Для проходження повного курсу потрібно понад 20 років наполегливої ​​і кропіткої праці. На першому етапі молоді послушники, найчастіше, жили поруч зі своїми наставниками, виконуючи обов`язки прислуги. Пізніше з них формували класи для подальшого розвитку знань на філософському факультеті. Через 10 років, в разі позитивної здачі іспиту, випускнику присвоювався почесний титул геше - доктора буддійської філософії. Завершувалося навчання 1-2х річними курсами вивчення вищої Тантри в одному з найбільших тантрических монастирів.

З часу відкриття монастирів Тібету на півдні Індії (середина 20 століття) система підготовки ченців зазнала деяких змін, хоча основа її змісту збереглася в повному обсязі, тобто корінні тексти і предмети, що вивчаються залишилися колишніми. У доповненні - з`явилися річні письмові та усні іспити (чого не було в Тибеті) по 4-х предметів: диспут, філософія буддизму, граматика тибетської мови, здача корінного тексту напам`ять. Курсові періоди скоротилися. Так, курс "гносеологія і логіка" (tshad-ma) вивчає в монастирях Тибету 6 років, в буддійських монастирях Індії проходять за 4,5 року.

Система освіти в тибетських монастирях досить консервативна: зміни можливі лише в дуже рідкісних випадках. Як виняткового прикладу можна навести реформаторство великого Дзонхави. Ця система має досить складну внутрішню структуру, яка мало змінилася з плином часу.

Звичайний день монаха-студента починається з загальної ранкової молитви, проходить в філософських дебатах і заняттях з учителями, причому запеклі суперечки іноді затягуються до пізньої ночі!

Традиційно у всіх монастирях по одному разу в рік проводяться диспути між класами і великі дебати між великими монастирями. Ці словесні турніри - своєрідний і високо ефективний тренінг з розвитку пам`яті, логіки, швидкості мислення, красномовству і перевірки знань. Хід навчального процесу в монастирях виникає досить незвично. У класах, де проходять заняття, як правило, відсутні столи і стільці. Студенти сидять на підлозі, покритому рогожею. Учитель підноситься над ними, розташовуючись на невеликій троні. Основний упор в навчанні робиться на усному поясненні навчального матеріалу викладачем. Необхідно зауважити, що при цьому корінний текст у нього завжди знаходиться під рукою. Учитель постійно готовий до дискусії, він логічно підводить своїх учнів до правильного розуміння тексту, попутно приводячи безліч прикладів з життєвої практики.

Після впевненого оволодіння навчальною темою, пройдений матеріал закріплюється під час вечірніх диспутів. Цікаво, що, дискутуючи, один з опонентів відстоює свідомо невірну точку зору. Інший же, вибудовуючи ланцюжок правильних доводів, примушує першого до визнання своєї неправоти. Так досягається більш повне і міцне засвоєння пройденого напередодні матеріалу.

У міру просування учнів від курсу до курсу, навчальний матеріал значно ускладнюється. При навчанні на тантричний факультеті (кінцева фаза навчання) монахи-студенти активно застосовують різні медитативні практики для концентрації уваги і запам`ятовування напам`ять великого обсягу інформації. Це в значній мірі підвищує якість одержуваних знань. Треба зауважити, що тут ми маємо на увазі навчальний процес в тибетських монастирях школи Гелук, який суттєво відрізняється від системи навчання в монастирях інших шкіл тибетського буддизму.

Ченці - калмики, будучи прихильниками традиції Гелук, як правило, навчалися в найбільших монастирях "Країни снігів". Таких, як, наприклад, Дрепун Гоманг, Під Мед і ін. Деякі з них досягли видатних успіхів в оволодінні буддійським вченням, були наставниками Далай-лам, ставали настоятелями великих монастирів. У їх числі Намкай Джамцо Зая Пандіта, Найджи-тоін, лхарамба Боован Бадма, Геше Ванг`ял, Геше Ямпель. В даний час представники нашої республіки навчаються в буддійських монастирях Дрепун Гоманг, Гю Те, Нам Гял (Індія).

Чагдир Санджой,
"Гегярлт" - науково-методичний журнал лабораторії Етнопедагогіческіе інновацій калмицького державного університету, виходить під егідою Російської Академії освіти

, Збережемо Тибет!

Поділися в соціальних мережах: