Космонавти номер нуль

В 2011 року майже весь світ, або все прогресивне людство, як сказали б ще років 20 тому, відзначає 50-річчя з дня першого польоту людини в космос. На тлі цього свята багатьом стало цікаво - чи дійсно Юрій Олексійович Гагарін був першим космонавтом.

І хоча з того часу минуло 50 років, не з усіх ще секретних архівів знятий гриф «Таємно», а й ті документи які в даний час розсекречені, оповідають про багато цікавого в історії космонавтики взагалі, і першості польоту в космос зокрема.

1960 рік. З кількох тисяч курсантів льотного училища потрібно відібрати одного. Їм і стає невідомий тоді, і мало відомий кому сьогодні Сергій Нефедов, якого можна по праву називати «космонавтом номер нуль». Вже у всю йшли підготовчі роботи до першого польоту в космос. І якщо з працездатністю техніки серйозних проблем не виникало, то з питанням забезпечення безпеки космонавта було ще багато неясностей. Не існувало точних відповідей на питання про вплив на організм людини невагомості, скільки може протриматися космонавт при розгерметизації відсіку космічного корабля. Для з`ясування цих та тисячі інших подібних питань і був запрошений в якості добровольця Сергій Павлович Нефедов.

Був побудований макет копії корабля «Восток», зшитий скафандр і протягом 10 днів, а потім і 30 діб поспіль тривали різні випробування. Створювали вакуум, зменшували температуру до -80 градусів і вимірювали, скільки може протриматися в таких умовах людина. Симулювали 12-ти кратну перевантаження, і протягом 20 секунд Нефедов повинен був її витримувати. Це умови при яких тяжкість тіла людини зростає в 12 разів. Деякі випробування проходили при позамежних умовах. Звичайно, все льотчики, так чи інакше, проходять такі випробування, але існує величезна різниця між випробуваннями льотчиків і космонавтів. При підготовці людини до польоту в космос необхідно було з`ясувати максимальні умови, при яких організм людини ще міг нормально функціонувати. Льотчиків тримають в тій же барокамері під тиском відповідному висоті 5000 метрів без кисню 30 хвилин, а Нефедова тримали спочатку на п`яти тисячах півгодини, потім ще годину, а потім і на семи тисячах без кисню. Саме таке навантаження вважається для людини граничної. Якщо льотчикам давали перевантаження 4g, то Нефедову доводилося витримувати і сімку, і вісімку.

Коли він з честю пройшов усі підготовчі обстеження, йому запропонували добровільно стати одним з випробувачів нової космічної техніки. Треба було випробувати роботу системи життєзабезпечення космонавтів, окремі випробування були присвячені перевірці на працездатність скафандрів при розгерметизації.
Цілий ряд випробувань був присвячений по дослідженню наслідків при впливі на людину ударних перевантажень, обмеженої рухливості, різких і плавних змін тиску, як барометрического, так і тиску в системі дихання. Відчували на зміну високих і низьких температур, вологості, радіаціі- проводилися випробування по впливу хімічних речовин, тривалого перебування в умовах порушують нормальний відпочинок. Окремо Нефедов відчував спеціальне спорядження, польотну одяг, продовольчі і питні раціони.

Ще один космонавт із легендарного загону випробувачів Валентин Бондаренко. На обеліску Бондаренко В.В. до недавнього часу був напис «Світлій пам`яті від друзів льотчиків». І тільки потім, коли розсекретили деякі документи, до цього напису з`явилася дописка «Світлій пам`яті від друзів льотчиків-космонавтів СРСР».

Ця людина по праву міг називатися космонавтом №0. Він служив льотчиком в Прибалтійському військовому окрузі, і не хвилину не роздумував, коли йому запропонували піти в загін космонавтів, або як тоді він називався «загін кандидатів на польоти в космос».

13 березня 1961 роки нічого не віщувало поганого. Був звичайний день для кандидата в космонавти, треба було пройти сурдобарокамері для перевірки нервів і здоров`я майбутніх підкорювачів космосу. Йшов 10 день 15 добового експерименту. Але в результаті нещасного випадку, від випадково упущені ватки на варту поруч плитку, спалахнула пожежа, в результаті якого Валентин Бондаренко 23 березня, всього лише за 12 днів до польоту в космос Гагаріна помер в лікарні.

І якщо Сергій Павлович Нефедов дожив до наших днів і може сам особисто розповісти або спростувати чутки про свою роботу. А про смерть Валентина Бондаренко відомо з документальних джерел, то в засобах масової інформації друкується і обговорюється безліч чуток про цілу плеяду космонавтів-привидів, нібито загиблих при пробних польотів задовго до знаменитого польоту Юрія Гагаріна.

Мусується ім`я Сергія Анохіна, нібито загиблого в кінці 40-х років із застосуванням випробувального польоту на ракеті. Достеменно відомо одне - Сергій Миколайович Анохін дійсно брав активну участь у випробуваннях ракет.
Навесні 1965 року в італійських ЗМІ була опублікована сенсаційна стаття, написана на основі радіоперехоплення вироблених в 1960 році радіоаматорами з міста Торре-Берт. Нібито під час суборбітального польоту на початку 60 років загинув льотчик - космонавт Олексій Белоконев. За офіційною версією 14 жовтня 1961 був проведений запуск міжконтинентальної балістичної ракети Р-9. Також за офіційними даними прізвище та ім`я Олексія Белоконева в списках льотчиків випробувачів не значиться. Але тоді як же пояснити той факт, що ще в 1959 році в жовтневому номері журналу «Огонек» Бєлоконєв згадується як один з випробувачів обладнання. Відповіді від офіційних осіб досі немає.

Нарівні з прізвищем Белоконева називається і прізвище Грачова, який за даними того ж радіоперехоплення - 28.11.1960 року, за деякими іншими даними 04.02.61 року гине в результаті аварії в космосі. Офіційні джерела наполегливо відхрещуються від цього, в підтвердження своїх доводів наводять відомості про те, що 28 листопада шестидесятого року ніяких запусків космічних апаратів не проводилося, а 4 лютого 1961 року було оголошено про невдалу спробу старту автоматичної станції в сторону Венери. І знову ж таки радянський журнал «Огонек» в жовтневому номері 1959 року також ще поміщає фотографію Олексія Грачова в гірошлеме як льотчика-випробувача.

Марія Громова - льотчик-випробувач за офіційною версією загинула в 1959 році в результаті аварії літака з ракетним двигуном. Однак за повідомленнями італійського інформаційного агентства «Continentale», яке в свою чергу посилається на високопоставлене джерело в комуністичний партії Чехословаччини, Марія Громова загинула при виконанні суборбітального польоту в грудні 1959 року.

Офіційні джерела цю інформацію спростовують, називаючи в якості джерела можливого слуху - запуски «Бурі», вироблені в березні, квітні і жовтні 1959 року.

Можна перерахувати ще багато прізвищ і імен космонавтів - примар, як їх прийнято називати в пресі, це Петро Долгов, нібито загиблий 11 жовтня 1960, це і Володимир Завадовський, що залишився в полоні у космосу в травні 1960 року, Володимир Ільюшин, що зробив аварійну посадку на території Китаю і багато, багато інших.

Зрозумілим є одне, незважаючи на 50-ти річний ювілей першого польоту людина в космос, остаточний гриф секретності з документів по цій темі ніхто знімати не збирається. І нам ще довго не впізнати всієї правди про космонавтів номер нуль.