Паразит, який вбивав древніх римлян

Після проведення аналізу виявлених під час археологічних розкопок на Апеннінському півострові людських останків, вік яких оцінюється приблизно в дві тисячі років, вчені прийшли до висновку про те, що ще в період Римської імперії існувала малярія. Вчені з канадського Макмастерского університету завдяки своєму відкриттю зуміли відкрити завісу таємниці поширення в давнину цього вкрай небезпечного захворювання.

У процесі досліджень вчені вивчили мітохондріальний геном малярійного плазмодія, що зберігся в деяких частинах скелетів, зокрема, в зубах. Ці останки були поховані на декількох кладовищах в Італіїї, датованих I-III століттями нашої ери. Як зазначає еволюційний генетик Хендрік Пойнар, цілком ймовірно, малярія погубила чимало народу в Стародавньому Римі і була точно так само страшна для стародавньої людини, як і для сучасного.

Малярією прийнято називати групу інфекційних захворювань, які викликаються одноклітинними паразитичними організмами-плазмодіями. У більшості випадків мова йде про організм, що викликає блискавичну малярію, яка найчастіше призводить до смерті. В організм людини він потрапляє після укусу самок комара роду Anopheles, поширених по всьому світу, за винятком Східного Сибіру, ​​крайньої Півночі і Антарктиди. Найвищий рівень захворюваності спостерігається на території Африки. Хворіють переважно діти. Щорічно це захворювання забирає життя близько 450 тисяч людей, більшість з яких - діти у віці до 5 років.

Як зазначає доктор біологічних наук, фахівець в області генетики й антропології Стефанії Марчіняк, письмові історичні джерела зберегли чимало згадок того, що в Стародавній Греції і Римі широко була поширена лихоманка, яка дуже схожа на малярію. Про цю хворобу писали в своїх роботах Гіппократ, Цельс і Гален.

Вчені не змогли визначити, які збудники захворювання існували в період античності. І тільки завдяки проведеним дослідженням скелетів вони встановили, що все почалося з малярійного плазмодія. За словами Марчіняк, отримані результати породили чимало нових запитань, зокрема, наскільки широке поширення мав даний паразит і який вплив він чинив на суспільство того часу.

В ході дослідження вченими було вивчено зуби 10 дітей і 58 дорослих людей. Всі вони були поховані в античних поселеннях Елея, Ізола-Сакра, Ваньярі. Але якщо Ізола-Сакра і Елея були центрами торгівлі та портовими містами, то Ваньярі знаходився в глибині країни.

В ході дослідження вчені використовували методи, розроблені не тільки в Макмастерском університеті, але і в інших, зарубіжних наукових лабораторіях. Всі ці методи стосувалися добування фрагментів із зубної пульпи мітохондріальної ДНК. Пульпою називається сполучна тканина, яка пронизана за життя лімфатичними і кровоносними судинами. В силу того, що малярійний плазмодій потрапляє в еритроцити (червоні кров`яні клітини), інфікуючи їх, це дозволило вченим припустити, що саме в пульпі могли залишитися залишки генома паразита. Вченим вдалося витягти генетичний матеріал, очистити і збагатити його.

Завдяки отриманню геномних даних вчені змогли дізнатися, в який саме часовий період мікроорганізм потрапив в людський організм і який саме орган в результаті був вражений. Більш того, ці дані допомагають побачити, як малярійний плазмодій еволюціонував, але тільки за умови, що геном буде максимально повним. Проблема полягає ще і в тому, що з плином часу ДНК розпадається, і відновити весь геном мікроорганізму вкрай складно. Вчені зуміли відтворити лише половину мітохондріальної ДНК, використовуючи при цьому ті зразки, які були отримані з останків двох скелетів з Елеі і Ваньярі.

Для того, щоб очистити ДНК померлого і позбутися від усього «сміття», вченими був застосований метод гібридизаційного збагачення. Щоб отримати генетичний матеріал, були застосовані мікрочіпи, на яких були закріплені послідовності, витягнуті з шести видів плазмодія (чотири з яких - людські). Таким чином дослідники зуміли відновити трохи більше 50 відсотків геному, утвореного приблизно з шести тисяч пар основ.

На жаль, за рахунок фрагментарності генома вченим не вдалося з`ясувати в подробицях, яким чином малярійний плазмодій розвивався. Крім цього, цей паразит був виявлений тільки в двох з трьох поховань. Таким чином, природа такого захворювання, як малярій (епідемічна, ендемічна, спорадична), так і залишилася невідомою. Вчені не виключають, що в Стародавньому Римі рівень захворюваності був досить високим і залежав від соціальних умов, економіки, демографії та інших факторів.