Пауло коельо: «я вважався ненормальним, тому міг робити все що хотів»

У Москві проїздом побував гуру сучасної літератури Пауло Коельо, чий роман «Щоденник мага», написаний 20 років тому, тільки що вийшов російською мовою. Зі столиці Коельо відправився в Єкатеринбург, звідти - до Новосибірська, Іркутська, до озера Байкал, до Владивостока ... Однак він встиг розповісти про особисте демона і хипповской юності кореспонденту «Известий» Наталії Кочетковою.

Пауло Коельо:
Я зараз роблю подорож, щоб відзначити 20-річчя з моменту мого першого паломництва в Сантьяго. Перше, що я зробив, це повторив свій шлях в Сантьяго, а потім вже став рухатися по натхненню. Крім того, моєю метою було зустрітися з читачами - не тільки у великих містах, а й там, куди письменники зазвичай не їздять.

Известия:
Досвід повторного проходження по шляху Сантьяго відрізняється від першої подорожі?

Пауло Коельо:
Цього разу я поїхав на машині, подивився, як змінився вигляд цього шляху. Але паломництво починається, коли ти виходиш з дому, а закінчується, коли повертаєшся. В принципі Владивосток теж знаходиться на шляху Сантьяго. Цей шлях проходить через різні країни: Францію, Італію, Туніс, Болгарію - там, куди мене вітер несе. Звичайно, я ще не знаю, що я зустріну на цьому шляху, але це якраз найцікавіше в паломництві.

Известия:
Подорожуючи по Сибіру, ​​ви не хочете ближче познайомитися з магічними обрядами цього регіону?

Пауло Коельо:
Без сумніву. Я не тільки про це думав, але і просив, щоб мені це організували.

Известия:
В юності ви були хіпі ...

Пауло Коельо:
...і подорожував по світу без грошей. Це мене навчило розраховувати на допомогу людей, я навчився контакту з людьми, а це найголовніше для письменника.

Известия:
Зазвичай ті, хто стає хіпі, протестують проти чогось. У вашому випадку це було що?

Пауло Коельо:
Звичайно, це був соціальний протест. Тоді в Бразилії була дуже серйозна диктатура. І було дві течії протесту: одне більше в дусі Че Гевари, інше - в дусі Джона Леннона. Спочатку я трохи захопився Че Геварою, але потім мені здалося, що Джон Леннон мені ближче.

Известия:
А що це за історія, як батьки помістили вас в психіатричну лікарню, де лікували електрошоком?

Пауло Коельо:
Це дійсно було. Мої батьки були в розпачі - вони думали, що я божеволію. Всі молоді люди мого покоління займалися зовсім іншими речами: вони прагнули вступити до університету, отримати диплом. А я цього не робив, чим дивував батьків. У клініці я навчився багатьом важливим речам, наприклад, що потрібно боротися за свій простір. А оскільки я вважався ненормальним, то міг робити все що хотів.

Известия:
Тоді ви захопилися Кастанедой?

Пауло Коельо:
Я прочитав дві книги Кастанеди, і вони дуже сильно на мене вплинули. Хоча це, можливо, не найсильніший вплив. У той же час на мене набагато сильніше вплинули Хорхе Луї Борхес і Вільям Блейк. Я посилаюся на Кастанеду в «Щоденнику мага», тому що мені хотілося повторити його досвід. У мене постійно була присутня ідея, що я повинен зустрітися з учителем, а потім я побачив, що ніякого вчителя немає.

Известия:
Як відомо, в магічних вправах наставника Кастанеди Дона Хуана не останню роль грали галюциногени. Ви вживали щось подібне?

Пауло Коельо:
Наркотики грали роль в русі хіпі. Звичайно, тоді я їх спробував, і героїн теж, але зараз я проти будь-яких наркотиків. У мене є інститут, який так і називається - інститут Пауло Коельо. Його мета - чесна розмова про небезпеку наркотиків. Більшу частину пропаганди проти наркотиків ведуть люди, які їх ніколи не пробували. Я ж можу це робити, тому що я пробував і знаю мову, на якому можна говорити про це.

Известия:
Як ви ставитеся до скандалу навколо «Коду да Вінчі»?

Пауло Коельо:
Я за цим ретельно не стежу, але вважаю, що момент, який світ переживає зараз, дуже тонкий. Хоча я католик, я не буду обговорювати на людях проблеми віри, релігії. Зараз ми переживаємо повернення до радикальних цінностям. Наприклад, в американських школах діти більше не можуть вивчати еволюцію - їм пояснюють, що людина походить шляхом божественного творіння. Релігійними цінностями зараз маніпулюють, щоб досягти влади.

Известия:
А у вас не було проблем з католицькою церквою?

Пауло Коельо:
Немає не було.

Известия:
Чому ваша книга «Заїр» свого часу опинилася під забороною в Ірані?

Пауло Коельо:
Ця книга дійсно була заборонена, але потім її дозволили, і я прочитав в одному журналі, що вона має зараз великий вплив. Не завжди є логіка в тому, чому забороняють. Це може бути спробою нав`язати якісь цінності. Росіяни і бразильці пережили в своїй історії такі моменти, коли вони не могли читати те, що їм хотілося. Наприклад, в Бразилії ми не могли читати марксистські книги, але заборона завжди провокує цікавість. І до сих пір мої видавці в Ірані борються і відстоюють наші позиції. Хоча книги вилучаються, вони знову вивозять їх на ринок.

джерело:
Наталя Кочеткова
Известия
16.05.2006

Поділися в соціальних мережах: